Вперше в історії астрономії вдалося достеменно підтвердити існування самотньої планети, що блукає галактикою без зірки-господаря.
Блукаючі планети вважали «вільно плаваючими об’єктами», які визначають як «планети, що не обертаються навколо жодної зорі». Їх існування припускали десятиліттями. Проте доказів бракувало. Основна причина — майже повна невидимість таких тіл.
Нову планету виявили завдяки «гравітаційному мікролінзуванню», тобто «короткочасному посиленню світла далекої зорі під дією гравітації невидимого об’єкта». Подія отримала позначення KMT-2024-BLG-0792/OGLE-2024-BLG-0516. Вона стала унікальною через додаткові спостереження. Їх випадково провів космічний апарат Gaia.
«Наше відкриття надає додаткові докази того, що галактика може бути насичена блукаючими планетами», — зазначив Субо Донг. Дані Gaia дозволили виміряти паралакс. Це зняло «дегенерацію маси-відстані», тобто «невизначеність між масою об’єкта і його віддаллю». Саме вона десятиліттями заважала підтвердженню.
Аналіз показав, що планета розташована приблизно за 10 000 світлових років від Землі. Її маса становить близько 22 % маси Юпітера. Це трохи менше за Сатурн. Об’єкт потрапляє в так звану «пустелю Ейнштейна», де раніше майже не фіксували подібних тіл.
Задня зоря, світло якої було викривлене, виявилася червоним гігантом. Це допомогло уточнити розрахунки. Вперше масу і відстань блукаючої планети вдалося виміряти без припущень. Об’єкт однозначно виявився планетою, а не коричневим карликом.
Походження таких тіл залишається відкритим питанням. Частина могла бути вигнана зі своїх систем. Інші могли формуватися самостійно. Галактика може містити мільярди таких самотніх світів.
Метод залишається залежним від випадкових вирівнювань. Проте майбутні місії змінять ситуацію. Космічний телескоп Nancy Grace Roman і місія Earth 2.0 значно збільшать кількість мікролінзових подій. Полювання на бездомні планети переходить із гіпотези у системне спостереження.