Гіпотетична “планета X”, яка, ймовірно, розташована в зовнішній області Сонячної системи, турбує уми вчених не один десяток років. Адже з її допомогою дослідники сподіваються пояснити аномалії в русі невеликих об’єктів пояса Койпера, а також прояснити деякі еволюційні процеси нашої системи. Незважаючи на велику базу даних про можливу орбіту і фізичні властивості цієї планети, вона досі залишається невловимою. Це призвело до появи десятків гіпотез про її можливе місцезнаходження. Група астрономів зі США “?відсікла” зайві здогадки й уточнила, де саме потрібно шукати загадкову дев’яту планету.
За останні 20 років у поясі Койпера – ділянці Сонячної системи, розташованій за орбітою Нептуна, – вчені відкрили серію холодних об’єктів із хитромудрою структурою орбіт. Простіше кажучи, у русі цих невеликих космічних тіл дослідники спостерігали деякі аномалії, які неможливо було пояснити наявністю всього восьми відомих планет.
Тоді ж астрономи стали припускати, що на такий хитромудрий рух об’єктів повинно впливати якесь велике тіло, яке, ймовірно, розташоване в зовнішній області Сонячної системи. Розрахунки показали, що його маса має становити від п’яти до десяти мас Землі, а рухається воно, імовірно, сильно витягнутою орбітою з радіусом, що в 400-800 разів більший за радіус земний. Згодом це гіпотетичне тіло стали називати “дев’ятою планетою“, або “планетою X”.
До пошуку “планети X” взялися групи вчених і тисячі любителів астрономії по всьому світу, але досі її не вдалося спостерігати безпосередньо, навіть за допомогою найчутливіших телескопів.
У 2016 році астрофізик Костянтин Батигін і астроном Майкл Браун (Michael Brown) представили непрямі докази існування дев’ятої планети. У своєму дослідженні вчені описали шість транснептунових об’єктів, орбіти яких можна пояснити тільки існуванням гігантського тіла в зовнішній області Сонячної системи, а також припустили, як воно могло з’явитися. На думку вчених, дев’ята планета – або ядро газового гіганта, що зароджується, який був викинутий зі своєї первісної орбіти Юпітером під час формування Сонячної системи, або планета-сирота, захоплена тяжінням Сонця.
- Терапія мікрочастинками усунула симптоми розсіяного склерозу у мишей
- Новозеландські вчені засумнівалися в існуванні темної енергії
- НАСА: зразки порід з Марса містять ключовий елемент життя
Наприкінці січня 2024 року Браун і його колеги представили нове дослідження про гіпотетичну “планету X”. Метою роботи, опублікованої на сайті електронного архіву препринтів arXiv, було звузити область можливого розташування дев’ятої планети, тобто уточнити, де саме її слід шукати, а також надати нові оцінки її параметрів.
У своєму дослідженні астрономи спиралися на набір даних Data Release 2, який зібрала автоматична система телескопів Pan-STARRS, розташована на вершині вулкана Мауна-Кеа на Гаваях. Ця система призначена для виявлення об’єктів до 24-ї зоряної величини і дає змогу сканувати 3/4 всієї небесної півсфери, що становить 30 тисяч квадратних градусів.
Команда змогла звести до мінімуму кількість можливих місць розташування дев’ятої планети: з 70 тисяч ймовірних районів розташування “планети X” вчені залишили 17 тисяч. Іншими словами, фахівці виключили приблизно 78 відсотків місць, які були розраховані на основі попередніх досліджень.
Крім того, Браун і його колеги уточнили нові приблизні орбітальні параметри дев’ятої планети і масу. Так, на думку вчених, велика піввісь її орбіти становить 500 (+170;-120) астрономічних одиниць, афелій – 630 (+290; -170) астрономічних одиниць, поточна відстань від Сонця – 550 (+250; -180) астрономічних одиниць, маса – 6,6 (+2,6;-1,7) мас Землі.
“Хоча ми й не знайшли дев’яту планету, ми значно звузили зону пошуку”, – пояснив Браун.
Автори роботи зазначили, що великі надії в пошуку дев’ятої планети покладають на Обсерваторію імені Віри Рубін, яка розпочне роботу в січні 2025 року, а точніше – на десятирічний огляд неба LSST (Legacy Survey of Space and Time).
Головним робочим інструментом цієї обсерваторії стане 8,4-метровий тридзеркальний телескоп-анастигмат із широким полем зору, у 40 разів більшим, ніж повний диск Місяця. З його допомогою вчені проведуть десятирічний огляд неба LSST, до завдань якого ввійдуть дослідження темної матерії і темної енергії, спостереження за мільярдами далеких галактик, картографування Чумацького Шляху, пошук спалахів нових і наднових і спостереження за малими тілами Сонячної системи.
Якщо “планету X” все ж таки вдасться виявити, вона допоможе дослідникам краще зрозуміти не тільки структуру Сонячної системи, а й те, як вона формувалася та еволюціонувала.
Наразі в Сонячній системі немає суперземель, а “планета X” за своїми параметрами має бути якраз такою. Якщо вона все ж існує, її вивчення допоможе зрозуміти, чому цей тип небесних тіл, найпоширеніший у більшості інших планетних систем, не представлений у внутрішніх областях нашої власної системи.