Ми часто ділимо харчові продукти на “хороші” або “погані”, особливо коли справа стосується схуднення. Однак вчені і дієтологи кажуть, що так робити не можна!
Клінічний дієтолог Шайла Кадоган пояснює, що всі продукти мають корисні якості — навіть якщо вони просто дають енергію, коли ви голодні. І дослідження показують, що окремі харчові продукти не грають «погану» роль, адже дієта — це єдине ціле.
Звичка обмежувати кожне своє бажання – це найшвидший шлях до набору ваги, адже саме так ми починаємо зриватися і переїдати. Включення у свій раціон “поганих” продуктів усуває бажання хотіти їх постійно, і саме це знижує ризик переїдання.
Щобільше, Кадоган зазначає, що почуття провини та стрес, що виникають внаслідок негативних саморозмов, таких як «я був таким поганим на цьому тижні», можуть завдати більшої шкоди, ніж десерт у помірних кількостях.
Багато дієтологів також зазначають, що кожен з нас має індивідуальну біохімію, культуру та генетичний склад, а це означає, що ми реагуємо на продукти по-різному. Комусь подобається солодке, а комусь – солоне. Саме тому важливо підлаштовувати харчування під себе, а не ділити продукти на хороші чи погані.
Часто люди, які худнуть, або прихильники правильного харчування, відмовляються від цілої групи продуктів — будь то вуглеводи, цукор або їжа з високим ступенем переробки. Однак наука підтверджує, що це дуже рідко спрацьовує (в плані скидання ваги і поліпшення здоров’я).
У 2012 році дослідники з Тель-Авівського університету виявили, що дорослі з ожирінням, які снідали продуктами з високим вмістом білка і їли десерт пізніше того ж дня, втрачали таку ж вагу, як і ті, хто не отримував десерт.
На додаток, вони продовжували втрачати вагу і після закінчення восьмимісячного дослідження, на відміну від тих, хто не їв десертів. Експерти кажуть, що це пов’язано з тим, що вживання одного солодкого частування задовольняло тягу до солодкого, через що добровольці рідше перекушували пізніше протягом дня.
Наука також підтверджує той факт, що заборона певних продуктів має серйозні ризики для психічного здоров’я. Це основний фактор ризику порушення харчування, а також клінічних розладів харчової поведінки, таких як анорексія та булімія.