Перезапуск надмасивної чорної діри в J1007+3540 демонструє, як епізодична струменева активність і тиск скупчення визначають морфологію гігантських радіогалактик.
Астрономи отримали детальне радіозображення джерела, де надмасивна чорна діра — «компактний об’єкт із масою мільйони сонячних» — знову активувалася. Радіогалактика простягається майже на мільйон світлових років. Явище порівнюють із космічним вулканом через повторне виверження плазмових потоків. Нові дані фіксують відновлене випромінювання з центру J1007+3540.
Після майже 100 мільйонів років спокою чорна діра знову генерує релятивістські струмені — «вузькі потоки намагніченої плазми, що рухаються зі швидкостями, близькими до світлової». Радіоспостереження показують конфлікт між молодими струменями та гарячим газом скупчення галактик. Струмені викривляються й стискаються під дією зовнішнього тиску. Така взаємодія формує складну багатошарову структуру джерела.
Результати опубліковано у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Спостереження виконано інструментами LOFAR і uGMRT. «Це як спостерігати за виверженням космічного вулкана після віків затишшя», — зазначила Шобха Кумарі. Вона підкреслила, що внутрішній яскравий струмінь оточений старішою, енергетично виснаженою плазмою.
«Це драматичне нашарування молодих струменів усередині старіших часток є ознакою епізодичного активного ядра галактики», — пояснила Кумарі, описуючи феномен активного ядра галактики — «стану, коли центральна чорна діра інтенсивно акреціює речовину». Доктор Саб’ясачі Пал додав: «Навколишній гарячий газ згинає, стискає та спотворює струмені». Отже, еволюція радіогалактики є результатом боротьби між енергією чорної діри та тиском кластерного середовища. Це відкриває нові підходи до розуміння циклів активності галактичних ядер.