Археологи знайшли в тибетській печері на висоті 3280 метрів безліч решток тварин і реберну кістку денисівця, датовану періодом 48 000 – 32 000 років тому, що збігається з розселенням Homo sapiens Євразією.
Денисівці полювали на блакитних баранів, диких яків, носорогів, плямистих гієн, бабаків і птахів, використовуючи всі доступні ресурси. Вони не тільки добували м’ясо і кістковий мозок, а й виготовляли з кісток знаряддя. Кісткові рештки вказують на те, що представники вимерлого підвиду людей пережили два льодовикові періоди та міжльодовиковий період, пристосувавшись до суворих умов Тибетського плато.
Науковці університету Ланьчжоу, Копенгагенського університету, інституту досліджень Тибетського нагір’я та університету Редінга вивчили понад 2500 кісток із карстової печери Байшия на високогірному Тибетському плато – одному з двох місць, де, як відомо, жили денисівці. Їхній новий аналіз виявив нову скам’янілість денисівця і пролив світло на здатність цього виду виживати в мінливих кліматичних умовах, включно з льодовиковим періодом, на Тибетському плато від 200 000 до 40 000 років тому.
Виявлені в печері Байшия кісткові останки були сильно фрагментовані, що ускладнювало їхню ідентифікацію. Дослідницька група застосувала новий науковий метод, заснований на аналізі відмінностей у колагені кісток різних тварин. Він дозволив визначити видову приналежність фрагментів.
Більшість кісток належали блакитним баранам, а також диким якам, непарнокопитним, вимерлому шерстистому носорогу та плямистій гієні. Дослідники також ідентифікували фрагменти кісток дрібних ссавців на кшталт бабаків і птахів. Сучасні дані свідчать про те, що саме денисівці, а не будь-які інші групи людей, заселили печеру й ефективно використовували всі доступні їм тваринні ресурси впродовж усього періоду проживання там. Детальний аналіз фрагментованих кісток показав, що денисівці не тільки витягували м’ясо і кістковий мозок, але також використовували їх як сировину для виготовлення знарядь.
Вчені також ідентифікували одну реберну кістку, що належить денисівцю. Шар, де було знайдено ребро, датується періодом від 48 000 до 32 000 років тому. Тобто денисівець жив у той час, коли сучасні люди розселялися Євразійським континентом. Отримані дані свідчать про те, що денисівці пережили не тільки два льодовикові періоди, а й теплий міжльодовиковий період, що розділяв середній і пізній Плейстоцен.
Таким чином, басейн Ганджія, де розташована карстова печера Байшия, був відносно стабільним середовищем для денисівців, незважаючи на свою велику висоту.
Денисівці – вимерлий вид стародавніх людей, які жили в один час і в тих самих місцях, що неандертальці та Homo Sapiens. Археологам вдалося виявити лише невелику кількість останків денисівців. Про них мало що відомо, зокрема про те, коли вони вимерли. Однак існують докази, що вони схрещувалися як із неандертальцями, так і з сучасними людьми.