Вчені ідентифікували структури, які дозволяють китами спілкуватися та співати свої «пісні».
Щоб спілкуватися на величезних відстанях і знаходити один одного, вусаті кити видають звуки, які поширюються далеко в каламутних та темних океанах. Після 50 років досліджень вчені визначили у гортані китів унікальні структури, які дозволяють їм видавати низькочастотні звуки.
Дослідження показує, що вусаті кити все ще можуть видавати звуки гортанню, але для цього у них розвинулися нові структури. У китів змінилися крихітні хрящі у гортані, які, наприклад, змінюють положення голосових зв’язок у людей. «Черпалоподібні кістки перетворилися на великі довгі циліндри, зрощені біля основи, утворюючи велику U-подібну жорстку структуру, яка простягається майже на всю довжину гортані», — говорять співавтори дослідження.
Ця U-подібна структура тисне на велику жирову подушку на внутрішній стороні гортані. Коли кити виштовхують повітря з легенів через подушку, вона починає вібрувати, і це породжує дуже низькочастотні підводні звуки. Однак ці анатомічні особливості, які дозволили китам спілкуватися, також накладають непереборні фізіологічні обмеження тварин.
Об’єднавши експерименти та моделі, дослідники надали перші докази того, що вусаті кити фізіологічно нездатні уникнути антропогенного шуму: він маскує їхні голоси і тим самим обмежує діапазон спілкування. Очевидно, через обмежений діапазон кити нездатні подолати обмеження, пов’язані з антропогенним шумовим забрудненням океану.