Інфрачервоний космічний телескоп “Джеймс Вебб” виявив наявність великих хмар на нічному боці гарячого юпітера WASP-43b. Вони не дозволяють більшій частині теплового випромінювання з поверхні планети проникнути в космос. Стаття опублікована в журналі Nature Astronomy.
Гарячі юпітери являють собою короткоперіодні газові гіганти, які піддаються сильному нагріванню з боку своїх зірок. Близькість до світила породжує також ситуацію приливного захоплення екзопланети, через що у неї виникають фіксовані денний і нічний боки, які сильно різняться за температурою. Цікаво, що дані спостережень за деякими гарячими юпітерами за допомогою телескопів “Хаббл” і “Спітцер” свідчать про те, що нічні боки у таких екзопланет холодніші, ніж пророкують моделі без хмар, що свідчить на користь наявності хмар, які також впливають на зміщення гарячих точок і градієнт температури.
Група астрономів на чолі з Тейлором Беллом (Taylor J. Bell) з Дослідницького центру Еймса опублікувала результати аналізу даних спостережень за гарячим юпітером WASP-43b за допомогою інструменту MIRI “Джеймса Вебба” 1-2 грудня 2022 року.
WASP-43b характеризується масою 1,78 маси Юпітера і орбітальним періодом 19,5 години. Його батьківська зірка належить до спектрального типу К7, з металічністю, близькою до сонячної, і розташована на відстані 283,7 світлового року від Сонця. Ранні спостереження за екзопланетою виявили велику різницю температур між денним і нічним боками планети і натяки на наявність хмар на нічному боці, які можуть складатися із силікатів магнію та інших мінералів, наприклад оксидів металів або сульфідів.
Модель будови атмосфери, що найкраще підходить під дані MIRI, вказує на безхмарний денний бік екзопланети та наявність великих хмар, розташованих переважно на нічному боці, на висотах, що відповідають тискам понад сто мілібар, з оптичною товщиною, достатньою для гасіння більшої частини теплового випромінювання.
При цьому не було виявлено метану в атмосфері нічного боку, хоча він очікувався як ознака нерівноважної хімії. Не було також знайдено слідів аміаку, натомість у всіх півкулях було виявлено водяну пару. Науковці зазначають, що попри те, що хмарна модель краще описує дані спостережень, вона не може відтворити всі спостережувані властивості атмосфери, що вимагає вдосконалення моделей.