Всесвіт

Дзвінкі чорні діри підтверджують передбачення відносності


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Чорні діри залишаються одними з найзагадковіших космічних об’єктів: їх неможливо побачити безпосередньо, лише за взаємодією з оточенням. Особливо багато запитань викликає те, що відбувається, коли дві чорні діри стикаються і зливаються в одну. Нова робота більш ніж 70 дослідників наближає відповідь на це питання: за допомогою комп’ютерних моделей та аналізу наявних спостережень вони дослідили, як поводяться чорні діри під час зіткнення, зосередившись на характерному «дзвонінні» після злиття.

Дзвінкі чорні діри підтверджують передбачення відносності

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Classical and Quantum Gravity, яке стисло викладене на ресурсі Universe Today.

Як «дзвонять» чорні діри

Команда поставила за мету перевести так звану спектроскопію чорних дір із суто теоретичної ідеї в практичний інструмент. Спектроскопія чорних дір передбачає вимірювання гравітаційних хвиль, які виникають під час злиття двох чорних дір, з особливою увагою до етапу ringdown — фази «затухання» коливань новоутвореної чорної діри.

Це затухання нагадує дзвін, який звучить певним набором частот. Для чорної діри ці частоти кодують її масу та обертання. Якщо реальні спостереження не відповідали б передбаченням Загальної теорії відносності, це могло б сигналізувати про нову фізику або невідомі види матерії й енергії.

Проаналізувавши сотні уже зареєстрованих подій злиття чорних дір, дослідники дійшли висновку, що їхня ringdown-фаза узгоджується з багаторічними передбаченнями теорії Ейнштейна. Тобто поведінка «дзвінких» чорних дір вкладається в рамки Загальної теорії відносності.

Обмеження спостережень і роль майбутніх детекторів

Автори підкреслюють, що сучасні наземні детектори гравітаційних хвиль ще мають серйозні обмеження за чутливістю, особливо саме в частині точних вимірювань фази ringdown. Це не дозволяє повністю вичерпати потенціал спектроскопії чорних дір як інструменту для пошуку відхилень від Загальної теорії відносності.

Водночас, за їхніми словами, наступне покоління гравітаційно-хвильових обсерваторій на Землі зможе забезпечити значно більш детальні й точні дані. Це відкриє шлях до більш суворих перевірок теорії гравітації та, можливо, до виявлення нових форм матерії та енергії.

Співавтор роботи, доцент Університету Бірмінгема Ґреґоріо Карулло (Gregorio Carullo), наголошує, що, «прислухаючись» до дзвоніння новонароджених чорних дір, дослідники перетворюють гравітаційні хвилі на інструмент для вивчення найглибших питань фізики — від природи гравітації до потенційного відкриття принципово нових компонентів Всесвіту.

Від теорії Ейнштейна до перших сигналів

Ще у 1915–1916 роках Альберт Ейнштейн сформулював Загальну теорію відносності, яка кинула виклик уявленню про гравітацію як «невидиму силу». Замість цього він описав її як викривлення простору-часу — єдиної тканини, яку деформують масивні об’єкти: зірки, планети та, згідно з рівняннями, чорні діри.

Ці ж рівняння передбачили існування гравітаційних хвиль — збурень простору-часу, що поширюються у вигляді «хвиль». Водночас сам Ейнштейн не був переконаний, що чорні діри й гравітаційні хвилі реально існують у природі. Він вважав, що матерія не зможе настільки сильно стиснутися, аби утворити об’єкт на кшталт чорної діри.

Лише у 1964 році, вже після смерті Ейнштейна, астрономи виявили першу чорну діру — джерело Cygnus X-1 на відстані приблизно 7200 світлових років від Землі. А перші безпосередні спостереження гравітаційних хвиль з’явилися лише через 51 рік потому, рівно через століття після того, як Ейнштейн описав їх у рівняннях.

Що можуть відкрити майбутні спостереження

Науковці очікують, що нові покоління гравітаційно-хвильових обсерваторій зможуть розкрити давні таємниці чорних дір: як вони формуються, як еволюціонують, та чи з’являються у їхній поведінці відхилення від нинішніх теорій. Кожне нове точне вимірювання «дзвоніння» чорної діри стане ще одним тестом для Загальної теорії відносності.

Дослідники сподіваються, що в найближчі роки й десятиліття спостереження за цими космічними «дзвонами» або й далі зміцнюватимуть ейнштейнівський опис гравітації, або вкажуть шлях до нової фізики, яку поки що можна лише теоретично уявити.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button