Група вчених зі США та Польщі провела перше геномне дослідження бродячих собак, що мешкають у зоні відчуження Чорнобиля, виявивши унікальні генетичні відмінності цієї популяції.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зона навколо станції зазнала сильного радіоактивного забруднення. Разом із людьми, які були змушені залишити свої домівки, постраждали і домашні тварини. Влада тодішнього СРСР не дозволила евакуйованим забрати з собою домашніх улюбленців, і багато собак залишилися в зоні відчуження. Деякі з них загинули, але інші вижили і згодом дали потомство, створивши унікальну популяцію бродячих тварин.
Дослідники з Університету Південної Кароліни та Гданського університету взяли зразки крові 302 собак, що мешкають у різних частинах зони відчуження, та проаналізували їхній генетичний код. Собаки проживають як на самій території Чорнобильської АЕС, так і за 45 кілометрів від неї. Вчені припускали, що через велику ізоляцію цих тварин їхній геном мав би стати однорідним, проте результати показали інше.
Дослідження виявило існування кількох окремих популяцій собак, які мешкають у районах із різним рівнем радіоактивного забруднення. Це порушує стандартні популяційно-генетичні моделі, які передбачають випадкове спаровування. Ба більше, дослідники виявили 15 окремих родин собак, що підтверджує наявність генетичної диференціації між групами тварин, навіть у межах однієї зони відчуження.
Порівняльний аналіз також показав, що чорнобильські собаки генетично відрізняються від своїх побратимів з інших регіонів світу, зокрема з Східної Європи, Азії та Близького Сходу. Проте в деяких популяціях спостерігалися ознаки генетичного змішування з породистими собаками, що, ймовірно, сталося через повернення людей до зони відчуження разом зі своїми тваринами.
Ці результати відкривають нові горизонти для вивчення впливу радіації на довкілля і тварин. Дослідження чорнобильських собак допомагає краще зрозуміти, як екстремальні умови впливають на еволюційні процеси та адаптацію тварин до забруднених середовищ.