Кратони – стабільні внутрішні частини континентальної кори, які вважаються “ядрами” сучасних континентів, – довгий час вважалися незмінними протягом мільярдів років, проте дослідження міжнародної команди геологів показало, що навіть ці стійкі структури можуть зазнавати руйнування.
Дослідники під керівництвом Шаофена Лю з Китайського університету геонаук проаналізували зміни Північно-Китайського кратона, який впродовж останніх 200 мільйонів років зазнав значної деформації та стоншення. Це відкриття стало можливим завдяки поєднанню комп’ютерного моделювання з геологічними, геохімічними та геофізичними даними, що дозволило побачити, як глибинні процеси в мантії впливають на структуру поверхні.
На думку вчених, причиною деформації Північно-Китайського кратона стала субдукція (занурення під іншу плиту) океанічної плити Ізанагі, яка рухалася під Євразійську плиту. У першій фазі, замість того щоб йти глибоко в мантію, плита Ізанагі вирівнялася та рухалася паралельно до континентальної плити, що призвело до стиснення та потовщення літосфери й утворення гірського хребта Тайханьшань. Друга фаза полягала у відступі плити Ізанагі, що викликало розтягнення та стоншення літосфери на 26%, а також сприяло нагріванню та магматичній активності.
Для наочного представлення результатів команда зробила відео, що ілюструє динаміку моделі та її наслідки.
Руйнування Північно-Китайського кратона було також пов’язане з кількома епізодами розтягнення земної кори, які почалися приблизно 136 мільйонів років тому. Це розтягнення переривалося періодами стиснення, але відновилося і продовжується донині, що призводить до поступового руйнування кратона. Зміни в літосфері відобразилися в осадових басейнах та появі нових геологічних структур.
Розроблена модель допомагає краще зрозуміти еволюцію поверхні Землі та динаміку літосферних плит. Вона також має практичне значення: деформація літосфери впливає на формування родовищ корисних копалин і може допомогти в прогнозуванні сейсмічної активності.