Революційне дослідження, проведене Астонським університетом у співпраці з міжнародною дослідницькою групою, стало важливою віхою в розвитку волоконно-оптичних технологій зв’язку. Команда успішно розширила межі швидкості передачі даних до безпрецедентних 301 терабіт на секунду (Тбіт/с), використовуючи нові діапазони довжин хвиль у стандартних волоконно-оптичних каналах. Ця швидкість в 4,5 мільйона разів перевищує швидкість звичайного домашнього широкосмугового з’єднання, яка в середньому становить 69,4 мегабіта на секунду (Мбіт/с), як показало дослідження, проведене у Великій Британії.
Щоб досягти цього, дослідницька група розробила спеціалізовані оптичні підсилювачі, призначені для розширення спектра довжин хвиль, що використовуються у волоконно-оптичних системах. Концепція ґрунтується на принципі, що різні довжини хвиль, подібно до спектру кольорів, можуть одночасно передаватися через оптичні волокна, таким чином посилюючи можливості передачі даних.
Інженерний прорив полягав в інтеграції двох додаткових спектральних діапазонів, E- і S-діапазонів, поряд з традиційно використовуваними C- і L-діапазонами. Розробка оптичних підсилювачів, здатних працювати в Е-діапазоні, була значним викликом, на подолання якого дослідники витратили кілька років. “До нашого прориву канали Е-діапазону не використовувалися ефективно і контрольовано”, – зазначив Ян Філліпс (Ian Phillips), співдослідник з Інституту фотонних технологій Астонського університету, підкреслюючи новизну свого підходу.
Ключовою перевагою цього технологічного досягнення є його сумісність з наявною волоконно-оптичною інфраструктурою. За словами дослідників, підвищення швидкості передачі даних через мережі не потребує прокладання нових волоконно-оптичних ліній, а лише модернізації оптичних підсилювачів, що використовуються нині. Ця інновація прокладає шлях до швидкої та економічно ефективної модернізації магістральних інтернет-каналів, що безпосередньо принесе користь кінцевим користувачам, які отримають значно вищу швидкість інтернету.
Крім того, цей метод вважається екологічно чистою альтернативою широкому розгортанню додаткових оптоволоконних і кабельних ліній зв’язку. Максимізуючи ефективність і пропускну здатність теперішньої оптоволоконної мережі, цей підхід не тільки підвищує продуктивність передачі даних, але й подовжує термін її експлуатації та комерційну життєздатність.
Професор Владек Форісяк з Астонського університету, співавтор дослідження, підкреслив подвійні переваги цієї технології: її потенціал для швидкого підвищення швидкості глобального інтернету та внесок у більш стійкі практики розвитку мереж.