Дослідники пропонують можливе пояснення поширеності у деяких популяціях блакитних очей.
Антропологи з Великобританії припускають, що світлий відтінок очей має перевагу за умов слабкого освітлення. Ця гіпотеза пояснює, чому світлі відтінки райдужної оболонки збереглися у процесі еволюції та більш поширені в окремих спільнотах.
Дослідники з університету Ліверпуля провели попереднє дослідження за участю 39 дорослих добровольців. Учасники пройшли просте тестування гостроти зору при зменшенні інтенсивності світла. Дослідники класифікували учасників на дві групи: з блакитними (світлими) та карими (темними) очима.
Аналіз показав, що люди з яскравими блакитними очима читали написи, літери та символи, зображені на стіні, за значно меншого освітлення. Для людей зі світлими очима було достатньо освітлення в 0,7 люкс, а карооким при тому ж освітленні потрібно мінімум 0,82 люкс.
Автори дослідження наголошують, що воно є попереднім, зроблено на невеликій вибірці та вимагає розширеного підтвердження. Однак, поки результати експерименту показують, що втрата пігментації райдужної оболонки, ймовірно, стала ознакою, виробленою в деяких популяціях для покращення зору в умовах низького освітлення.
Приблизно кожна десята людина на Землі має світлий колір очей, який можна описати різними відтінками синього або блакитного. Але в деяких європейських популяціях ця частка може різко зрости до трьох осіб із кожних чотирьох.