Китайська Народна Республіка вийшла на перше місце у світі за науковим внеском у більшість передових технологічних напрямів, що відображено у свіжому дослідженні аналітичного центру Australian Strategic Policy Institute (ASPI).
Згідно з доповіддю ASPI “Critical Technology Tracker”, що охоплює дані з 2003 по 2023 рік, Китай домінує за кількістю найбільш цитованих наукових робіт у 57 з 64 ключових технологічних галузей, включно з обороною, штучним інтелектом та квантовими технологіями. Для порівняння, Сполучені Штати займають лідерство лише в семи напрямках. Така зміна ролей між країнами відбулася на тлі значного збільшення державного фінансування науково-дослідницької діяльності в Китаї, особливо після впровадження програми “Зроблено в Китаї – 2025”.
Прогрес Китаю став особливо помітним з 2010 року, коли було запущено вищезгадану державну програму, що сприяла масштабним інвестиціям у НДДКР. У порівнянні з минулорічною доповіддю ASPI, Китай збільшив кількість напрямків, у яких він є лідером, з 52 до 57, вирвавшись уперед у таких галузях, як квантові датчики та високопродуктивні обчислення. Водночас, США залишаються на першому місці у квантових обчисленнях, вакцинах та інших галузях медичних технологій.
Експерти ASPI висловили занепокоєння щодо ризику монополізації окремих технологій, відзначивши, що кількість “високоризикованих” напрямків зросла з 14 до 24. Китай домінує в багатьох із цих нових високоризикованих технологіях, які мають потенційне військове призначення, таких як сучасні авіаційні двигуни та дрони.
Окрім Китаю та США, інші країни також продемонстрували значний науково-технологічний прогрес. Зокрема, Індія покращила свої позиції, увійшовши до п’ятірки лідерів у 45 з 64 напрямків, випередивши США в галузі біовиробництва та блокчейн-технологій. Велика Британія, навпаки, втратила свої позиції в топ-5 країн у кількох технологічних галузях.
Загальний висновок авторів доповіді наголошує на тому, що лідерство у науково-дослідницькій сфері вимагає постійних та значних інвестицій. Короткострокові заходи не здатні забезпечити довготривалий успіх, і саме тому країни повинні постійно підтримувати розвиток наукового потенціалу через інвестиції у знання, кадри та інституції.