Свідчення інтенсивного астероїдного бомбардування показують, що молодий Марс став досить комфортним для життя пізніше, ніж вважалося.
Австралійські геологи проаналізували зразки марсіанського метеорита NWA 7034, знайшовши в них здвоєні кристали циркону – докази, які вказують на потужну ударну дію. Мабуть, важке астероїдне бомбардування тривало на Марсі пізніше, ніж думали досі. А значить, Червона планета стала потенційно жилою теж не дуже рано у своїй історії. Про це вчені пишуть у статті, опублікованій у журналі Science Advances.
Зрідка фрагменти марсіанської поверхні бувають вибиті падаючими тілами в космос. Деякі з них у своїй подорожі досягають Землі та падають на неї. Сьогодні ідентифіковано кілька сотень таких марсіанських метеоритів, але 320-грамовий NWA 7034 виділяється на загальному фоні. Він був знайдений у Марокко у 2011 році і складається з гострих, незграбних, необкатаних базальтових уламків.
NWA 7034 містить чималу кількість води, віднесеної з тоді ще, мабуть, вологого Марсу. А недавно Морган Кокс (Morgan Cox) з Університету Кертін в Австралії виявив серед інших включень 66 частинок циркону, одна з яких зберегла свідчення найпотужнішого ударного впливу. Її кристали зрослися двійниками, так що сусідні кристалічні решітки з’єдналися своїми площинами симетрії, наче «вбиті» одна в одну.
Таке двійникування циркону на Землі зустрічається лише в місцях, пов’язаних з одним певним впливом: важким ударом метеорита, при тиску, що на мить доходить до 20-40 гектопаскалів. Його приклади, зокрема, виявляються у зразках з кратера Чикшулуб, який утворився 66,5 мільйона років тому і, як вважається, пов’язаний з крейдо-палеогеновим масовим вимиранням, яке знищило всіх динозаврів, що не літали. Вік марсіанського NWA 7034 оцінюють у 4,45 мільярда років, і це змушує уважніше придивитися до того, як ми уявляємо минуле Червоної планети.
Молода Сонячна система залишалася сповнена «будівельного сміття», тіл, що залишилися після формування планет. Тому всі новонароджені світи пройшли через період інтенсивного бомбардування небесними тілами. Вважалося, що на Марсі він закінчився близько 4,48 мільярда років тому, і планета стала досить спокійною та потенційно зручною для появи примітивного життя. Проте «здвоєна» гранула циркону свідчить про дуже потужний удар, що стався на 30 мільйонів років пізніше. А значить, і комфортний для життя період розпочався не так рано, як передбачали досі.
«Марс зазнавав ударного бомбардування в масштабах, що викликали масові вимирання на Землі, – говорить Аарон Кавосі (Aaron Cavosie), один із авторів роботи. — Циркон, який ми описали, дає свідчення таких ударів і вказує, що можливості для життя з’явилися ще пізніше, ніж вважалося, — можливо, під час, з яким пов’язані найдавніші сліди води на Марсі, близько 3,9-3,7 мільярда років тому”.