Ці надзвичайно рідкісні фотографії багато десятиліть знемагали від нудьги в старому ящику, перш ніж змогли розкрити приголомшливе перетворення наївної молодої моделі в найвідомішу в світі кінозірку — але тільки після того, як вона вельми неохоче погодилася взятися за перекис водню.
Двадцять років тому Астрід і Бен Франсе, власники антикварної крамниці, зайшли в магазин старих речей в Лос-Анджелесі. Господар запропонував їм коробку, сказавши при цьому: «Це газетні вирізки і фотографії Мерилін Монро. Я тільки мигцем глянув на них. Ви не хочете їх купити собі?»
Пара купила коробку і відвезла її додому, в Нідерланди, де та благополучно зберігалася в забутті під столом до 2012 року, коли подружжю подзвонив дилер із США, розповів про клієнта, що є великим шанувальником Мерилін.
Бен згадав про коробку і пішов перевірити її вміст. І тут його чекав сюрприз: виявляється, в коробці зберігався архів модельного агентства Blue Book, в якому Мерилін Монро починала свою кар’єру. Там було безліч негативів, листів, телеграм і фотографій.
Використовуючи цю скарбницю невідомих раніше документів, Астрід Франсе і Мішель Морган, автор історії Marilyn Monroe: Private And Undisclosed, написали книгу про життя Мерилін до того, як вона стала зіркою.
1. Мерилін в 1945 році
Еммелін Снайвелі оцінила юну дівчину, що стояла перед нею в офісі її модельного агентства.
Вона була «в простій білій одежині, озброївшись портфоліо, в якому було всього лише кілька знімків. Носіння моделями білого плаття було необов’язковим, тому вона виглядала надзвичайно чисто і світло».
Снайвелі вписала в агентську карту модельні параметри 19-річної дівчини: «Розмір 12, ріст 5 футів 6 дюймів, бюст 36, талія 24, стегна 34. Блакитні очі, прекрасні зуби, блондинка з кучерявими волоссям».
2. Картка з даними Мерилін
Але пізніше додала: «насправді її волосся темний блонд. Каліфорнійська блондинка — це означає, що волосся темне взимку і світле в літній час».
«Вони вилися дуже близько до голови і були некерованими. Я знала, що їх потрібно відбілити, і працювала над цим», — писала Снайвелі.
Це було 2 серпня 1945 року, під час першої зустрічі Норми Джин Догерті — пізніше стала відомою як Мерилін Монро — і її наставниці, яка дала старт кар’єрі дівчини.
3. Цей кадр був знятий в 1948 році. «Вона була дуже приємною особистістю — милою, адекватною та поважною», — розповіла Еммелін Снайвелі з модельного агентства Blue Book.
Норма Джин зростала в прийомних сім’ях — свого батька вона ніколи не знала, а мати була психічно хворою. У 15 років дівчинка зустріла Джеймса Догерті. Він був красивим і спортивним.
Норма шукала будь-який спосіб уникнути перебування в дитячому будинку, так що після пропозиції своєї прийомної матері погодилася вийти заміж за Догерті в 1942 році, через тиждень після свого 16-річчя.
4. Мерилін в 1944 і 1946 роках
Два роки потому її чоловік пішов на службу у військово-морський флот, а Норма Джин влаштувалася на роботу на військовий завод.
Вона ненавиділа роботу і життя з батьками чоловіка. Тому, коли одного разу знайомий фотограф запропонував їй трохи попрацювати моделлю, дівчині здалося, що у неї з’явився вихід.
5. Мерилін на обкладинці журналів в 1946 році
В один прекрасний вечір Норма Джин, повертаючись додому після роботи моделлю, замріялась і врізалася в автомобіль, розбивши машину чоловіка. Це стало початком кінця її сімейного життя. Незабаром після цього вона переїхала до колишньої прийомної матері.
Шлюб на відстані розтягнувся ще на один рік, переживши навіть роман Норми Джин з фотографом.
Подумавши, дівчина вирішила всерйоз взятися за кар’єру моделі. Саме для цього вона і прийшла в агентство Еммелін Снайвелі Blue Book, розташоване в розкішному готелі «Амбассадор» в Лос-Анджелесі.
6. Модель агентства “Blue Book” в 1946 році
Багато хто вважає, що Blue Book насправді було ескорт-агентством, що надає дівчат одиноким бізнесменам, які проживають у готелі. Снайвелі не заперечувала того, що іноді подібні речі траплялися, однак, за її словами, це ніколи не відносилося до Мерилін.
— Ви співаєте? — запитала Снайвелі.
— Небагато, — відповіла Норма Джин.
— Танцюєте?
— Трохи.
— Ви хочете стати актрисою?
— Ні, ніколи.
— У вас є свій власний гардероб?
— Не зовсім, — сказала Норма Джин. — Лише кілька речей.
7. В 1945 році вона підписала контракт з модельним агентством Blue Book
Снайвелі пізніше згадувала: «Вона була в білому платті, яке виглядало на ній приголомшливо, хоча, як правило, моделі намагаються уникати білого кольору. Воно підкреслювало її бюст і притягувало увагу до статури».
8. Мерилін позує з подругою з агентства Blue Book в 1946 році
Норма Джин не могла брати участь у конкурсах краси — дуже корисний спосіб підвищення іміджу моделі, тому що була заміжня. Також вона не могла бути моделлю на подіумі. Більшість таких моделей високі і стрункі, що явно не відносилося до майбутньої Мерилін.
До того ж спливла ще одна проблема — хода Норми Джин. Її знамените «похитування при ходьбі» йшло врозріз з засадами подіуму. Одні кажуть, що Мерилін спеціально підпилювала каблук одній туфлі, інші — що така хода була наслідком перенесеної в дитинстві хвороби.
Однак у Снайвелі була своя теорія, згідно з якою похитуюча хода Мерилін була наслідком проблем з колінами.
9. У 1948-1949 роках В очікуванні кінокар’єри вона іноді знімалася оголеною
Ще однією проблемою» Норми була її усмішка. Вона посміхалася так високо, що навколо носа утворювалися глибокі зморшки. Тому дівчину довелося перевчати посміхатися.
І нарешті, найголовніша проблема — кучеряве волосся. Норма Джин була вкрай незадоволена пропозицією відбілити і випрямити волосся. «Вона вірила в природність», — написала Снайвелі.
10. Еммелін Снайвелі, власниця агентства Blue Book, в кінці 1950-х років
Керівник агентства відчайдушно намагалася переконати Норму Джин. Дівчина пішла на компроміс щодо випрямлення волосся при сушці феном, але категорично не хотіла їх відбілювати.
Першим завданням Норми була десятиденна галузева виставка в Лос-Анджелесі Pan Pacific Auditorium. За цю роботу дівчині заплатили 90 доларів. Від неї вимагалося стояти, розмовляти з відвідувачами, видавати листівки і демонструвати продукт однієї з компаній. Відгуки про модель були найкращими.
11. Студійний знімок 1949 року
Потім Норма знялася у фотосесії для American Airlines — це була її перша по-справжньому професійна робота в якості фотомоделі. Фотограф був дуже вражений зовнішністю дівчини.
12. Снайвелі і Мерілін у 1954 році
Незабаром з’явилася робота для моделі зі світлим волоссям. «Дивись, люба, — сказала Снайвелі Нормі. — Якщо ти збираєшся знайти місце в цьому бізнесі, ти повинна відбілити і випрямити волосся: твоє обличчя надто кругле і робота над волоссям допоможе подовжити його. Не турбуйся про гроші».
Дівчину найняли для реклами шампуню з тією умовою, що вона вирішить проблему з волоссям. Коли фотограф сам запропонував заплатити за процес, Норма Джин, нарешті, погодилася піти в салон Франка та Йосифа в Голлівуді.
13. Спочатку вона знялася в маленьких ролях у двох фільмах, перш ніж зіграла танцівницю бурлеску в мюзиклі «Хористки».
На той час дівчина в середньому заробляла 150 доларів в тиждень і з нею вже почали говорити про зйомки в кіно.
14. Мерилін в 1949 році, за рік до прориву у фільмі «Асфальтові джунглі»
Це був початок перетворення Норми Джин у Мерилін Монро — з моделі в актрису.
15. Брюнетка Норма Джин в 1946 році, в цьому ж році вона змінила своє ім’я на Мерилін Монро.
Невдовзі вона прийняла участь у кінопробах кінокомпанії 20th Century Fox і уклала 7-річний контракт на зйомки.
16. У 1946 році Мерилін підписала свій перший контракт з кіностудією 20th Century Fox.
17. Продюсер вибрав дівчині ім’я Мерилін, а сама вона взяла прізвище своєї бабусі, Монро.
18. У 1949 році вона з’явилася у фільмі братів Маркс «Щасливе кохання». Це проклало їй шлях до знакових головним ролям у фільмах «Джентльмени віддають перевагу блондинкам» і «В джазі тільки дівчата».
Натхнення: deadbees.net