Вчені проаналізували склад зразків плаценти людини та у всіх випадках виявили сліди мікропластику різного розміру. Більшість становить поліетилен. Деякі частинки настільки малі, що можуть проникати через мембрани клітин, тому дослідники дуже стурбовані наслідками активного використання пластику здоров’ю людей у світі.
У групі ризику пасивного споживання пластику перебувають усі люди, оскільки вплив на організм може бути як прямим, так і опосередкованим. Сьогодні близько третини виробленого пластику переробляється і використовується знову, проте більша частина вирушає на звалища, де починає руйнуватися під впливом ультрафіолету. Період напіврозпаду деяких пластиків становить близько 300 років, інших – 50 років. В результаті частинки мікропластику потрапляють у ґрунтові води або утворюють аерозолі та циркулюють у навколишньому середовищі.
У новому дослідженні вчені вирішили оцінити вплив мікропластику на плаценту, яка захищає дитину протягом вагітності. У всіх 62 протестованих зразках плаценти виявили мікропластик із концентрацією від 6,5 до 790 мікрограм на грам тканини, повідомляється на сайті Університету Нью-Мексико.
Найбільш поширеним полімером став поліетилен, він становив 54% від загального обсягу мікропластику. Полівінілхлорид та нейлон — близько 10% від загальної кількості. Решта складалася з дев’яти інших полімерів.
Вчені особливо стурбовані тим, що деякі мікропластики були дуже малі та їх розміри здатні проникати через клітинні мембрани. За словами автора роботи Метью Кампена, зростаюча концентрація мікропластику в тканинах людини може пояснити загадкове зростання деяких проблем зі здоров’ям, таких як запальні захворювання кишечника та рак товстої кишки у людей до 50 років, а також зниження кількості сперматозоїдів. Подальші дослідження повинні розкрити реальний вплив мікропластику на здоров’я людини та її зв’язок із розвитком хвороб.