Нові дані дозволять астрономам вивчити умови всередині газу на ранніх стадіях зіркоутворення за межами Чумацького Шляху.
Вчені з Інституту астрономії Макса Планка (MPIA) та Боннського університету нанесли на карту холодний, щільний газ майбутніх зіркових розплідників в одній із наших сусідніх галактик із безпрецедентним ступенем деталізації. Отримані дані допоможуть вченим дослідити умови всередині газу на ранніх стадіях зіркоутворення за межами нашої галактики. Результати дослідження опубліковано у журналі Astronomy & Astrophysicals.
Команда програми спостережень SWAN використовувала Північну розширену міліметрову решітку (NOEMA), радіоінтерферометр у французьких Альпах, щоб вивчити розподіл випромінювання в галактиці Вир (Месьє 51).
Спостереження становили 214 годин спостережень, також вчені використали приблизно 70 годин, отриманих з іншого дослідження з використанням 30-метрового однодзеркального телескопа на півдні Іспанії.
Вчені зосередилися на двох молекулах: ціаністому водні та діазенілії. Оскільки галактика Вир знаходиться всього за 28 млн світлових років від нас, можна навіть вивчати характеристики окремих газових хмар у таких різних регіонах, як її центр чи спіральні рукави.
Інтенсивність випромінювання, що випускається ціаністим воднем та діазенілієм, однаково зростає і падає вздовж спіральних рукавів. Це забезпечує однаково хороші результати визначення щільності газу, астрономи виявили помітну різницю у центральній області галактики. Там яскравість, що випромінюється ціаністим воднем, збільшується набагато значніше. Іншими словами, існує механізм, який змушує ціаністий водень світитися яскравіше, але це діазенілієм не працює.
Вчені підозрюють, що так відбувається через активне галактичне ядро галактики Вир, високоенергетичну зону, що оточує масивну чорну дірку в її центрі. Перш ніж газ впаде у чорну дірку, він стискається у формі диска, розганяється до високих швидкостей та нагрівається до тисяч градусів Цельсія завдяки тертю.
Це змушує його випромінювати інтенсивне випромінювання, що пояснює частину додаткового випромінювання молекул ціаніду водню. Проте вченим ще належить детально вивчити, що змушує ці два гази поводитися по-різному.