Нові знахідки в кратері Ґейла показали, що вода зберігалася на Марсі довше, ніж вважали досі. А значить, і у місцевого життя було більше шансів.
«Метою місії Curiosity було вивчення того, чи був Марс колись жилим, і він успішно показав, що колись кратер Ґейла був озером з водою, яку навіть можна було пити, але ми досі не знаємо, як довго зберігалися ці умови», – говорить дослідник з Лос-Аламоської національної лабораторії Дженс Фрайденванг (Jens Frydenvang). Деталі нових відкриттів марсохода Фрайденванг і його співавтори повідомляють в статті, опублікованій в журналі Geophysical Research Letters.
Вчені пояснюють, що на знімках, зроблених камерами Curiosity, видно світлі відкладення, розсічені темними тріщинами ґрунту. Хімічний аналіз, проведений за допомогою інструменту ChemCam, показав, що вони виключно багаті силікатними мінералами. «Ми бачимо, що силікати мігрували з дуже древніх осадових відкладень вище, до більш молодих», – додає Дженс Фрайденванг.
Нова знахідка показує, що навіть після того, як озеро в кратері Ґейла випарувалося, чимала кількість води зберігалися в марсіанському ґрунті ще довгий час. Можливо, її навіть було достатньо для того, щоб продовжити існування місцевого життя – якщо воно існувало, і навіть дозволити йому піти на глибину і зберегтися там досить довго.
