Дослідники з США вперше проаналізували раніше секретні документи двох найбільших американських промислових корпорацій. З’ясувалося, що вони знали про дуже серйозну шкоду речовин, які містяться в їх продукції, але приховували це. Сполуки, про які йде мова, поширені в різноманітних областях — від одягу до харчопрому.
“Вічними хімікатами” називають перфтороалкільні і поліфтороалкільні сполуки (PFAS), які присутні в багатьох споживчих і промислових товарах — шампунях, чистячих засобах, посуді з тефлоновим покриттям, електроніці, упаковках фастфуду, косметиці та інших товарах. PFAS включають приблизно 14 тисяч штучно синтезованих речовин. “Вічними хімікатами” їх називають тому, що їх руйнування відбувається вкрай повільно — в результаті вони накопичуються в навколишньому середовищі (у воді, грунті, навіть в повітрі), в продуктах, а в підсумку — в тканинах організму тварин і людей.
Безліч досліджень показало, що PFAS негативно позначаються на здоров’ї: вони руйнують ендокринну систему, призводять до хвороб печінки, шлунково-кишкового тракту, онкопатологій. Дослідники з Каліфорнійського університету (США) вперше проаналізували секретні раніше документи найбільших хімічних промислових американських корпорацій — DuPont і 3M. Висновки представлені в журналі Annals of Global Health. Вчені розкрили тактику, за допомогою якої компанії утримували інформацію про токсичність «вічних хімікатів» в секреті, що, в свою чергу, гальмувало прийняття нормативних актів щодо їх використання і призвело до їх широкого поширення.
Секретні галузеві документи виявили під час судового процесу, організованого відомим юристом Робертом Біллотом, де обвинуваченим у забрудненні навколишнього середовища виступає компанія DuPont. За даними цього розслідування в 2019 році на екрани навіть вийшов художній фільм «Темні води».
Вчені дійшли висновку, що компанія давно мала докази токсичності PFAS, оскільки проводила дослідження на внутрішніх органах тварин. Так, ще в далекому 1961 році, згідно зі звітом корпорації, було виявлено, що тефлонові матеріали навіть в малих дозах здатні збільшувати розмір печінки щурів і що такі речовини повинні повністю уникати контакту зі шкірою.
У 1980 році в DuPont і 3M дізналися, що у двох з восьми вагітних співробітниць, які працювали на виробництві перфтороктанової кислоти (С-8), народилися діти з вродженими вадами. Компанія не опублікувала відкриття та не розповіла про це працівникам, а наступного року у внутрішній записці сказано: «Ми не знаємо жодних доказів вроджених вад, спричинених C-8 у DuPont». Нічого з цього не потрапило ні в наукову літературу, ні в ЗМІ — компанії просто засекретили папери.