Науково-фантастична література початку XX століття описувала Венеру як країну чудес, де завжди тепло, а по лісах і болотах бродять динозаври.
У 1950 році Планетарій Хейдена в Американському музеї природної історії в Нью-Йорку пропонував забронювати квитки на першу туристичну космічну місію, задовго до сучасних компаній «Блю Оріджінс», «Спейс Ікс» і «Вірджін Галактик». Все, що треба було зробити — повідомити свою адресу і відзначити галочкою переважне місце призначення, включаючи Венеру.
Сьогодні Венера вже не місце мрії для космічних туристів. Як показали численні місії за останні десятиліття планета зовсім не рай, а світ, де панує пекельна спека, атмосфера токсична а тиск руйнує поверхню.
Незважаючи на це, зараз НАСА працює над пілотованою місією до Венери, яка називається HAVOC.
Але як така місія взагалі можлива? Температура на поверхні планети (близько 460 градусів Цельсія) вище, ніж на Меркурії, хоча Венера майже в два рази далі від Сонця. Це вище температури точки плавлення багатьох металів, включаючи вісмут і свинець, який може випадати як сніг на високих вершинах венеріанських гір.
Поверхня Венери — голий скелястий пейзаж, що складається з великих рівнин базальтової гірської породи, поцяткований вулканічними утвореннями, і кілька гірських регіонів величиною з континент. Венера є геологічно юна, так як пережила катастрофічне перетворення поверхні. Такі екстремальні події відбуваються через скупчення тепла під поверхнею, що в підсумку змушує її танути, викидати тепло і знову тверднути. Це, звичайно, страшні перспективи для будь-яких відвідувачів.
На щастя, ідея нової місії НАСА — не висадити людей на негостинній поверхні, а використовувати щільну атмосферу як базу для досліджень. Така місія можлива завдяки сучасним технологіям. Планується використовувати дирижаблі, які можуть залишатися у верхній атмосфері довгий період часу. Як би дивно це не здавалося, верхня атмосфера Венери — саме землеподібне місце в Сонячній системі.
На висотах 50-60 км тиск і температура можуть бути порівнянні з областями нижньої атмосфери Землі. Атмосферний тиск у венеріанській атмосфері на висоті 55 км в два рази менше тиску на рівні моря на Землі. Там буде комфортно навіть без скафандра, так як тиск майже дорівнює тиску повітря на вершині гори Кіліманджаро. І утеплятися теж не треба: температура тут — від 20 до 30 градусів Цельсія. Атмосфера над цією висотою досить щільна, щоб захищати астронавтів від іонізуючої радіації з космосу.
Близьке сусідство Сонця забезпечує величезний обсяг доступної сонячної радіації — у 1,4 рази більше, ніж на Землі. Радіацію можна використовувати, щоб виробляти енергію.
Дирижабль буде літати навколо планети. Його наповнять сумішшю придатних для дихання газів, таких як кисень або азот, що буде забезпечувати підйомну силу.
Поверхня планети була вивчена з орбіти радаром американської місії «Магеллан». Однак лише кілька місць були відвідані радянськими зондами в кінці 1970-х рр ..
Ці зонди вислали перші і поки єдині — фотографії поверхні Венери. Безперечно, умови на поверхні несприятливі для життя.
Верхня атмосфера — зовсім інша справа. Деякі види екстремофілів на Землі можуть виживати при таких умовах. Такі види, як Acidianus infernus, водяться в висококислотних вулканічних озерах в Ісландії та Італії. Інші мікроби знаходять у земних хмарах. Це не доводить, що атмосфера Венери заселена, але можливість є, і її може досліджувати місія HAVOC.
Кліматичні умови і склад атмосфери Венери — результат безконтрольного парникового ефекту, який трансформував планету з гостинного двійника Землі. Завдання вчених — упевнитися, що наша планета не повторить гірку долю Венери.