Європейське органічне сільське господарство потребує нових геномних технологій для досягнення цілей сталого розвитку та підвищення ефективності.
У статті, опублікованій в Cell Reports Sustainability, науковці закликають дозволити використання нових геномних технологій (НГТ) в органічному виробництві. НГТ — це методи «тонкого редагування генів», які не передбачають додавання чужорідної ДНК, що дозволяє отримати стійкі до кліматичних змін культури швидше, ніж традиційна селекція. «Це чудова нагода модернізувати європейське сільське господарство», — зазначає дослідниця Олександра Моліторісова. Вона підкреслює, що виключення НГТ з органічного виробництва загрожує втратами біорізноманіття та неефективним використанням земель.
Наразі лише 10% сільськогосподарських угідь ЄС є органічними, і досягнення цілі в 25% до 2030 року може стати проблематичним без технологічної підтримки. «Мета навряд чи забезпечить стале виробництво продуктів харчування в ЄС, якщо НГТ не будуть задіяні», — наголошує Моліторісова. Її команда пояснює, що редагування геному може значно зменшити потребу у пестицидах і добривах, зберігаючи природну автентичність продукції. При цьому процес створення таких культур можливий і без застосування генної інженерії — але займе десятиліття.
Правовий статус НГТ досі неврегульований, оскільки нинішнє європейське законодавство про ГМО не враховує ці нові технології. «Європейські споживачі не розрізняють НГТ і ГМО, хоча це різні речі», — вважає професор Кай Пурнхаген. Він наголошує, що споживачі можуть прийняти НГТ, якщо отримають чітке пояснення їхніх переваг. Особливо, коли йдеться про захист довкілля, екологічну безпеку та збереження врожаїв у нових кліматичних умовах.
На думку вчених, найбільш поширена форма НГТ — цільова мутагенез — не відрізняється від методів, які вже використовуються в органічному виробництві. «Якщо мутагенез не був би виключений з регулювання ГМО, 80-90% зернових у ЄС підпадали б під ці норми», — пояснює Пурнхаген. Водночас ідентифікація НГТ у продуктах є технічно складною, що робить заборону їх у органіці непрактичною і потенційно недієвою.
Фінальне рішення, як вважають дослідники, має прийматися не лише законодавцями, а й фермерами та споживачами. «Для органічних фермерів це спосіб відповісти на очікування споживачів, які дбають про природу», — додає Пурнхаген. Громадські дебати та участь харчових рад можуть стати інструментами прийняття зваженого та демократичного рішення.