Близько 40 000 років тому неандертальці, одні з найближчих родичів сучасної людини, зникли з обличчя Землі. Однак нові дослідження припускають, що ці стародавні люди не зникли, а асимілювалися в генофонд Homo sapiens. Аналіз високоякісних геномів неандертальців та сучасних людей показав, що частка ДНК сучасної людини в геномі неандертальців могла сягати 3,7%. Це свідчить про частіші, ніж передбачалося раніше, випадки схрещування між цими двома групами.
Вчені з Прінстонського університету виявили, що контакти між неандертальцями і сапієнсами почалися щонайменше 250 000 років тому і тривали десятки тисяч років. Було визначено щонайменше три великих періоди змішування: 250-200 тисяч років тому, 120-100 тисяч років тому, та 50-60 тисяч років тому. Унаслідок цих багаторазових змішувань неандертальці, ймовірно, поступово асимілювалися із сучасними людьми.
Наші родовідні лінії розійшлися близько 600 000 років тому, але неандертальці також схрещувалися з предками сучасних людей, які мігрували з Африки. Геноми неафриканських груп людей містять 1-2% неандертальської ДНК, що підтверджує численні випадки змішування. Проте, як ДНК сапієнсів вплинула на неандертальців, залишалося нез’ясованим через обмежену кількість зразків.
Дослідження, проведене за допомогою інструменту IBDmix, розробленого на основі машинного навчання, дозволило порівняти геноми трьох неандертальців з геномами 2000 сучасних людей. З’ясувалося, що геном неандертальців міг складатися на 2,5-3,7% з ДНК сучасної людини. Це означає, що один з тридцяти неандертальців міг мати батька Homo sapiens.
Науковці також визначили, що сучасна людська ДНК потрапляла в геном неандертальців щонайменше у три різні епохи схрещування: від 200 000 до 250 000 років тому, від 100 000 до 120 000 років тому та від 50 000 до 60 000 років тому. Можливо, схрещування відбувалися і в інші періоди, але вони не залишили значних слідів у геномі.
Дослідження черепів, знайдених в печерах Схул і Кафзе в Ізраїлі, що датуються приблизно 100 000 років тому, підтверджує одне з головних схрещувань, виявлених у дослідженні. Ці скам’янілості належать сучасним людям, але мають деякі примітивні риси, як-от більші надбрівні дуги, що можуть бути слідами змішання з неандертальцями.
Аналіз генетичної варіації показав, що середня чисельність популяції неандертальців була приблизно на 20% нижчою, ніж вважалося раніше. Це вказує на те, що неандертальці не вимерли, а злилися з популяцією сучасних людей. Багаторазові хвилі міграції Homo sapiens з Африки призвели до поглинання неандертальців генофондом сучасної людини, що забезпечило їхню інтеграцію та асиміляцію.
Ці відкриття відкривають нові горизонти в розумінні взаємодії стародавніх людських популяцій і підкреслюють складність і багатовекторність їхніх генетичних взаємодій.