Неврологи з Гейдельберзького університету показали, які області мозку мишей зберігають пам’ять про хворобливі відчуття, і як ці спогади впливають на майбутнє сприйняття болю. Біль породжує страшні спогади, а вони надалі — посилюють біль. Вчені вважають, що лікувати хронічні болі можна, послаблюючи пам’ять про страшний досвід.
Біль і страх — це абсолютно різні відчуття, але дослідження показали, що іноді вони тісно пов’язані. Наприклад, коли тварини і люди опиняються в загрозливих для життя ситуаціях, гострий страх пригнічує сприйняття болю, дозволяючи повністю зосередити увагу на тому, що відбувається і успішно уникнути небезпеки.
Інші дослідження показали, що у людини яка зазнала сильної болі, створюються довготривалі спогади, які змушують боятися ситуацій, що асоціюються з болем. Ці спогади, у свою чергу, можуть підвищити чутливість до болю або призвести до розвитку небажаних моделей поведінки, спрямованих на уникнення болю.
Збільшення інтенсивності, з якою тварини або люди сприймають біль після хворобливого досвіду, може бути пов’язана зі страшними спогадами. Але точні нейронні основи цього процесу досі мало вивчені.
Stegemann et al. https://www.nature.com/articles/s41593-023-01291-x вірусно-опосередкована експресія білкових міток під промотором Fos, контрольована Dox, призводить до мічення прелімбічних нейронів mCherry в залежності від активності після больового шоку (удар по лапі) або введення капсаїцину (компонента пекучого перцю) або під час згадування про страх пережите 28 днів тому.
Дослідники з Гейдельберзького університету провели дослідження, в якому показали які області мозку мишей зберігають пам’ять про хворобливі відчуття, і як ці спогади впливають на майбутнє сприйняття болю. Результати показали, що ці спогади зберігаються в префронтальній корі — області, що покриває передню частину мозку ссавців.
Дослідники провели серію експериментів на дорослих мишах, використовуючи нейронні мітки та оптогенетичні методи. В ході цих експериментів миші отримували безпечні для життя, але досить чутливі удари електричним струмом по лапах і поступово починали боятися повторних ударів. У них формувалася пам’ять про страх. Команда також використовувала оптогенетичні методи Для активації або придушення різних нейронних ланцюгів у мозку мишей, щоб визначити, як це вплине на їх чутливість до болю. Якщо вчені відключали пам’ять про страх-чутливість до болю відразу знижувалася.
Вчені пишуть:
Отримані результати можуть допомогти розробці нових терапевтичних методів лікування хронічного болю: якщо такі болі посилюються пам’яттю про страх, можна спробувати впливати не тільки на біль, але і на пам’ять про страшний досвід. Такі терапевтичні заходи можуть, наприклад, поєднувати когнітивно-поведінкову терапію з препаратами, що впливають на нейронні ланцюги в префронтальній корі.»