Вчені з Нової Зеландії ідентифікували новий вид вимерлого дельфіна з унікальним способом харчування і конструкцією ротового апарату.
Загін зубатих китоподібних, або одонтоцетів (Odontoceti), охоплює дельфінів, морських свиней, кашалотів і всіх інших китоподібних, у яких є зуби. Ранні одонтоцети були переважно хижими тваринами, тоді як більшість сучасних здатні всмоктувати дрібну їжу.
У до міоценову епоху деякі одонтоцети були відомі своїми дивними різцями, що виступають за межі ротової порожнини, функції яких стали предметом численних суперечок. Такі тварини мали акулоподібні, а також гетеродонтні зуби з безліччю дрібних граней. Серед них був, наприклад, вимерлий рід дельфінів під назвою Waipatia, що жив біля берегів Нової Зеландії в пізньому олігоцені – 23-27 мільйонів років тому.
Прекрасно збережений екземпляр черепа одного з раніше невідомих одонтоцетів, здається, розкрив секрет цього дивного розташування зубів. Кістки виявили вже давно в долині Хакатарамеа (у період з 22 по 27 мільйонів років тому значна частина території Нової Зеландії занурювалася в море), вони зберігалися в Геологічному музеї Отаго. Тільки зараз їх описали вчені з Університету Отаго (Нова Зеландія). Свої висновки палеонтологи представили в журналі Journal of the Royal Society of New Zealand.
Новий вид назвали Aureia rerehua. Перше слово в перекладі з маорійської мови означає “шпильки для плаща” (їх, на думку вчених, нагадують зуби тварини), а друге – “красивий” (так тварину прозвали за чудову збереженість кісток). Зуби дельфіна були ніби “розчепірені” відносно один одного і, як вважають вчені, охоплювали спійману дрібну рибу на зразок широкої корзини або клітки.
Такий спосіб захоплення їжі вельми незвичний для одонтоцетів, тому що інші стародавні дельфіни з того ж району зазвичай наносили здобичі різані рани своїми зубами. Дослідники вважають, що такий спосіб можна назвати більш “делікатним” щодо вбивства спійманої риби.
Аурея була найменшого розміру з усіх родичів (довжина її тіла дорівнювала майже двом метрам), череп був досить крихкий, а шия – гнучка. Усе це допомагало тварині полювати на мілководді.
Цікаво те, що на невеликій ділянці, де знайшли аурею, виявили багато інших знахідок різних викопних дельфінів.