Вчені з Аргентини проаналізували добре збережені скам’янілі відбитки гігантських хижих нелітаючих птахів — фороракосових – і прийшли до висновку, що ті були відмінними бігунами.
Протягом більшої частини кайнозойської ери Південна Америка була ізольованим континентом, де домінуючими хижаками були не ссавці, а “жахливі” птахи. Саме так називають фороракосових – пернатих розміром з великого страуса, які наздоганяли свою здобич і, ймовірно, розривали кігтями і величезним дзьобом. Незважаючи на схожість з сучасними нелітаючими птахами, до недавнього часу вчені могли лише будувати здогади про локомоції цих істот.
І ось вченим з Національного університету Ла-Пампи (Аргентина) дуже пощастило: вони виявили прекрасно збережені сліди фороракосових — цілу бігову доріжку, залишену однією з особин, що жила на східному узбережжі Південної Америки приблизно вісім мільйонів років тому. Ланцюжок слідів був залишений в мулистій мілині існуючого в давнину мілководного озера, він становить приблизно 10 метрів в довжину і включає в себе 11 скам’янілих відбитків більше 30 сантиметрів завдовжки кожен.
Вивчивши сліди, палеонтологи прийшли до висновку, що другий палець птах залишив лише ледь помітний відбиток в мулі, в той час як від третього і четвертого пальців збереглися добре помітні поглиблення зі слідами кігтів. Тому вчені зробили висновок, що птах пересувався, спираючись здебільшого на два пальці, подібно до сучасних страусів і дромеозавридів — вимерлої групи динозаврів. Головним опорним пальцем у фороракосових був третій, а за допомогою бічних ці істоти стабілізували своє пересування. Другий палець з кігтем теж можна було використовувати для того, щоб знерухомити жертву.
Раніше вважалося, що “жахливі” птахи спиралися на всі три пальці, але автори нового дослідження, опублікованого в журналі Scientific Reports, показали: принаймні особини середніх розмірів могли майже повністю піднімати другий палець під час пересування. Це свідчить про адаптацію до швидкого бігу (палець піднімався для зниження опору при бігу). При цьому фороракос, який залишив сліди, зовсім не біг, а скоріше, з урахуванням його розмірів, дуже швидко йшов — зі швидкістю приблизно 2,74 метра в секунду.
Вчені припустили, що коли тварина бігла, то вона повністю піднімала другий палець над землею. Те ж саме спостерігається, наприклад, у сучасних ему: їх трипалі кінцівки під час бігу залишають майже двопалі відбитки. Все це вказує на те, що “жахливі птахи” були чудовими бігунами.
Бідність фауни ссавців Південної Америки на момент вимирання динозаврів призвела до того, що там відбувся стихійний екологічний експеримент. Ті види ссавців, що жили на континенті 66 мільйонів років тому, в результаті створили фауну травоїдних. А ось з класичними хижаками типу собак і кішок вони не впоралися. Тому в сенсі хижаків непташиних динозаврів там змінили пташині, тобто позбавлені зубів. Нова робота показала, що навіть незважаючи на їх відсутність птахи змогли стати високоефективними хижаками, швидко пересуваються на двох ногах.