Пропозиція NASA: найкраще місце для першої марсіанської колонії

У центрі Чумацького Шляху виявили дивний об’єкт, що раз на 62 хвилини випромінював потужні радіоімпульси, а потім зник. Вчені вважають його представником загадкового класу LPT.

Міжнародна команда астрономів отримала найглибше й найдетальніше зображення неба в діапазоні низьких радіочастот, зафіксувавши 63 тисячі джерел випромінювання.

Новий аналіз даних місії Planck показав, що гіпотетичні «феноменально великі» чорні діри не можуть бути основним компонентом темної матерії та джерелом деяких космічних аномалій.

Космічний телескоп Euclid виявив 31 дуже давній квазар, зокрема два рекордні об’єкти, що сяяли яскравіше трильйона Сонць, коли Всесвіту було лише 670 мільйонів років.

Математик з Берліна показав, як у надточних вимірюваннях припливів можна шукати тонкі ефекти загальної теорії відносності, не суперечачи законам Ньютона.

Астрономи виявили об’єкт 2026 ED138 за орбітою Плутона, розміром орієнтовно до 1 500 км. Він може стати шостою офіційно визнаною карликовою планетою Сонячної системи.

У ніч з 16 на 17 листопада 2026 року очікується максимум потоку Леонідів за сприятливої фази Місяця. Хоча шторму не прогнозують, активність може виявитися вищою від середньої.

Астрономи дослідили надщільну групу галактик COSMOS-Gr30 і показали, що її галактики втратили більшість холодного молекулярного газу, необхідного для народження зірок. Це допомагає пояснити, чому після «космічного полудня» Всесвіт формує значно менше зірок.

Спостереження супутника Arase під час потужної геомагнітної бурі в травні 2024 року показали, що більшість іонів у кільці струму надходили з атмосфери Землі, а не з сонячного вітру, та спричинили незвичне ослаблення магнітного поля поблизу планети.

Фізики з’ясували, що в межах модифікованої теорії гравітації темна енергія могла мати від’ємну густину в ранньому Всесвіті, а потім стати додатною. Це може допомогти пояснити спостереження DESI та суперечку щодо сталої Габбла.

Фізики зафіксували гравітаційне притягання між двома кремнієвими пластинами масою лише 7,6 міліграма, показавши, що закон Ньютона працює й на цих масштабах.

Червоні гіганти раптово тьмянішають, утворюючи так званий світловий «горбик» на діаграмі Герцшпрунга–Рассела. Нове дослідження пов’язує це явище з порогом ентропії всередині зорі.

Зонд NASA Parker Solar Probe зафіксував, що в турбулентному сонячному вітрі магнітні поля на малих масштабах змінюють напрям обертання. Це відкриває новий погляд на турбулентність плазми та формування сонячних бур.

У мікроскопічних зернах пилу з околиці Сонячної системи виявили сліди води з незвично важким ізотопним складом. Це свідчить про окреме давнє водне «сховище» за орбітами газових гігантів.

Міжнародна команда вперше безпосередньо виміряла розподіл нейтрального водню у великомасштабній структурі Всесвіту, використовуючи радіотелескоп MeerKAT і метод 21-см картування інтенсивності.

Суперкомп’ютерна симуляція Lumina відтворила перші 2 мільярди років історії Всесвіту в об’ємі 1,6 млрд світлових років, показавши, як зорі й чорні діри йонізували водень і гелій.

Астрономи знайшли у Всесвіті лише через 900 мільйонів років після Великого вибуху компактну пару квазарів з надмасивними чорними дірами, що кидає виклик сучасним моделям їхнього формування.

Радіотелескоп ALMA зафіксував гігантський струмінь холодного молекулярного газу від об’єкта LMC P3 у Великій Магеллановій Хмарі. Це підсилює версію, що його енергію живить мікроквазар із чорної діри.

Екзопланета типу «гарячий Юпітер» TOI-2535 b, розташована за тисячу світлових років, перестала проходити перед своєю зіркою. Моделі пояснюють це сильними гравітаційними взаємодіями з сусідньою планетою.

Космічний телескоп TESS спостерігав гарячий Юпітер TOI-2535b сім років, поки його транзити не зникли. Дані вказують, що орбіту планети змінив вплив масивного сусіда.

Теоретики показали, що жоден псевдо ньютонівський потенціал не здатен одночасно відтворити прецесію орбіт, гравітаційне червоне зміщення й відхилення світла.

Астрономи створили «цифрового двійника» камери телескопа Джеймса Вебба і навчились майже повністю прибирати засліплююче сяйво зірок. Це зробило пошук тьмяних екзопланет у кілька разів чутливішим і вже дозволило виявити раніше непомічений світ.

Альтернативна модель CCC+TL стверджує, що Всесвіт може бути значно старшим і не потребує темної матерії та темної енергії для пояснення спостережень.

Новий варіант теорії гравітації намагається вбудувати у Всесвіт «захист хронології», який не дозволяє подорожі в минуле. Але ця схема виявилася математично нестійкою.

У марсіанській атмосфері виявили соляна кислоту під час найхолоднішої пори орбіти. Її локалізація біля вулкана Alba Mons може свідчити про живі магматичні камери.

Гарячий Юпітер TOI-2535b, який обертається навколо зорі за 8,25 дня, перестав проходити перед диском свого світила. Спостереження вказують на вплив сусідньої планети.

Комп’ютерні моделі показують, що загадкові «малі червоні цятки» знімків телескопа Джеймса Вебба можуть бути колисками перших надмасивних чорних дір.

Європейська місія BepiColombo виходить на орбіту Меркурія, ставши другим апаратом в історії біля цієї планети. Прилад Strofio вперше детально дослідить її надтонку атмосферу.

Міжнародна команда астрономів знайшла найвіддаленішу компактну пару квазарів Nāpōwawāʻenakaulua, що існувала вже через 900 мільйонів років після Великого вибуху.

Нові розрахунки показують, що гравітаційні поля можуть «розриватися» й знову з’єднуватися в інші конфігурації, подібно до магнітних полів на Сонці.