Пропозиція NASA: найкраще місце для першої марсіанської колонії

NASA обрало місію PRIMA як першу у новому класі астрофізичних місій Probe Explorers. Телескоп досліджуватиме Всесвіт у далекому інфрачервоному діапазоні, доповнюючи можливості JWST.

Телескоп Джеймса Вебба зафіксував, що відносно «холодний» лавовий екзопланет HD 3167 b може мати атмосферу. Це суперечить попереднім уявленням про такі світи.

Радіоінтерферометр ALMA вперше напряму зобразив протопланету WISPIT 2b, занурену у вихори газу та пилу, що рухається до нас і від нас. Це дає новий погляд на ранні етапи формування планет.

Новий аналіз показує, що поверхневий лід на північному полюсі Марса містить значно менше пилу, ніж вважали раніше. Це змінює уявлення про кліматичну історію планети.

Астрономи перевірили старі дані «Планка» новим статистичним методом і знову побачили натяк на космічну бірефрингенцію — тонкий поворот поляризації давнього світла.

Астрономи запропонували спосіб вимірювати відстань між подвійними квазарами з похибкою до пів мільйона світлових років, що зменшує невизначеність у оцінці розширення Всесвіту.

Міжнародна команда простежила запаси нейтрального водню за останні 4,5 млрд років і побачила, що зореутворення падає, хоча «пального» майже не меншає.

Екзопланета-гігант TOI-1355 b із сильно витягнутою орбітою поступово змінює нахил. Розрахунки показують, що після 2033 року її транзити стануть невидимими.

Нові моделювання вказують, що викиди крижаних шлейфів з океану Енцелада можуть містити сильно збагачені біомаркери. Це спрощує завдання майбутнім місіям.

Астрономи з Мічиганського університету провели найчутливіший пошук гігантських екзопланет у подвійній системі 70 Офіуха. Вони не виявили юпітероподібних світів, але задали жорсткі межі й залишили шанс на менші планети в зоні життя.

Спіральна галактика NGC 4698 у скупченні Діва має ядро, що обертається не в такт зі спіральними рукавами, та дивно витягнутий балдж. Астрономи пов’язують це з давніми зіткненнями і притоком газу.

Команда Корнельського університету успішно розгорнула два вільнолітаючі світлові вітрила з МКС. Експеримент підтвердив роботу чип-супутників і нових систем зв’язку.

Астрономи за допомогою радіотелескопа ALMA напряму виявили нейтральний газ у чотирьох галактиках, що існували 700–800 млн років після Великого вибуху. Це вказує на надзвичайно щільне формування перших зірок.

Астрономи виявили екзопланету розміром з Нептун, що рухається проти обертання своєї M-карликової зорі. Така конфігурація ставить під сумнів стандартні моделі формування планетних систем.

Космічний телескоп Nancy Grace Roman уперше ввімкнув свою 300-мегапіксельну інфрачервону камеру й коронограф, успішно пройшовши ключові тести в дорозі до точки L2.

Новий аналіз залізних метеоритів показує, що найперші тіла Сонячної системи майже повністю складалися з розжарених кам’яних крапель, а не крижаного пилу.

Астрономи роками не могли узгодити вміст стронцію в дуже старих зорях з теоріями нуклеосинтезу. Точне вимірювання однієї ядерної реакції в лабораторії усунуло цю розбіжність.

Геохімічне моделювання вказує, що на Марсі може ховатися значний шар карбонатних порід глибоко під поверхнею. Це пояснює брак таких порід згори й підтримує ідею про його водне минуле.

Спостереження з Землі та телескопа Джеймса Вебба показують, що внутрішнє кільце Харикло стало щільнішим, а зовнішнє — розрідженим. Причини цих змін поки що залишаються нез’ясованими.

Аналіз майже тисячі крижаних частинок із кільця E Сатурна виявив щонайменше п’ять хімічних підтипів соляних зерен з океану Енцелада. Це важливо для пошуку життя.

Математики запропонували модифіковані еквідиктичні орбітальні елементи, які краще зберігають «дзвоноподібну» форму невизначеності траєкторій у просторі між Землею й Місяцем.

Екзопланета GJ 3090 b обертається навколо червоного карлика у протилежному напрямку до його обертання. Це кидає виклик класичним моделям формування планет.

Ровер Perseverance виявив у кратері Єзеро породи, що зберегли сліди щонайменше трьох епізодів взаємодії води з каменем. Це уточнює історію давньої марсіанської гідросистеми й потенційної придатності до життя.

Дані місії Juno показали, що ударна хвиля Юпітера гальмує сонячний вітер не як на Землі: планета використовує багаточастотні плазмові хвилі та низку дрібних «шоклетів».

Мікроскопічні зерна в одному з найдавніших метеоритів засвідчили існування сильного магнітного поля в перші 200 тисяч років Сонячної системи. Це поле могло разом із гравітацією спрямовувати газ і пил до зародка Сонця.

Астрономи зафіксували потужну ударну хвилю навколо білої карликової зорі RXJ0528+2838, яка не має видимого газового диска. Це суперечить чинним моделям та вказує на невідоме джерело енергії.

Аналіз поляризації реліктового випромінювання натякає на крихітний поворот її напрямку, але такий самий ефект може створювати похибка телескопа. Новий метод калібрування допомагає відокремити реальну космічну анізотропію від помилок приладів.

NASA оприлюднила колекцію з 16 зображень галактик, де рентгенівські дані Chandra у поєднанні з Webb та Hubble показують, як чорні діри й вибухи зір формують їхню еволюцію.

Космічний телескоп Nancy Grace Roman уже в космосі та готується випробувати надточний коронограф, здатний відділяти тьмяне світло екзопланет від засліплюючого сяйва їхніх зірок.

Астрономи вперше напряму зареєстрували радіосигнали від екзопланети — газового гіганта Beta Pictoris b. Сигнал природний і схожий на потужні полярні сяйва.