Дослідження Інституту геофізики Техаського університету пропонує пояснення загадкового асиметричного розподілу магнітного поля Марса через унікальну структуру його ядра.
Вчені довго шукали причини односторонньої концентрації магнітних слідів у південній півкулі Марса. Магнітні відбитки свідчать про колишнє глобальне поле, подібне до земного. Це поле колись захищало марсіанську атмосферу від впливу сонячного вітру. Сьогодні цей магнітний щит повністю зник.
Інноваційна теорія UTIG
Нова модель пропонує, що повністю рідке ядро Марса могло створити асиметричне динамо. На відміну від Землі, де тверде внутрішнє ядро забезпечує симетричне поле, марсіанське динамо працювало інакше. Ця різниця могла визначити унікальний магнітний розвиток Червоної планети.
“Логіка полягає в тому, що без твердого внутрішнього ядра набагато легше створювати півкулеподібні (односторонні) магнітні поля”, – пояснює Чи Ян, провідний автор дослідження. Він додає, що це відкриття може пояснити тривалість підтримки атмосфери Марсом.
Місія NASA InSight підтвердила, що склад ядра Марса значно відрізняється від земного. Сабіна Стенлі з Університету Джона Гопкінса зазначає, що виявлені легші елементи вказують на нижчу температуру плавлення. Це робить теорію про повністю розплавлене ядро більш обґрунтованою.
Комп’ютерне моделювання підтверджує теорію
Дослідники змоделювали ранній Марс із різними температурами мантії між півкулями. Результати показали, що гарячіша північна мантія спрямовувала тепловіддачу через південну півкулю. Така асиметрія створювала умови для формування півкулевого динамо.
“Ми не мали жодного уявлення про те, чи зможемо ми пояснити магнітне поле”, – прокоментувала Стенлі результати моделювання. Відкриття узгоджується з даними InSight про внутрішню структуру Марса.
Це дослідження пропонує альтернативу теорії про знищення магнітних ознак північної півкулі астероїдними ударами. Даг Хемінгуей, планетолог з UTIG, вважає нову модель переконливою.
“На Марс цікаво дивитися, тому що він чимось схожий на Землю”, – зазначає Хемінгуей. Він підкреслює важливість будь-якої інформації про драматичну дихотомію півкуль Марса, де топографія, рельєф і магнітне поле суттєво відрізняються між північчю та півднем.