Глибоководний кораловий риф біля узбережжя Беніну, який понад 60 років вважали мертвим, виявився живим і на вигляд здоровим. Про це повідомляє команда морських біологів, що переобстежила район, описаний ще в 1960-х роках, і представила результати у журналі Frontiers in Marine Science. Коротко про відкриття розповідає ScienceDaily.
Перші описи цього глибоководного рифу з’явилися в 1960-х роках під час пошуків продуктивних рибальських угідь. Тоді дослідники дійшли висновку, що риф, розташований більш ніж за 50 метрів під поверхнею океану, ймовірно, мертвий. Нове обстеження показало протилежне: на дні зафіксували живі коралові ділянки, які слугують домівкою для різних видів риб.
Повернення до «забутого» рифу з новими технологіями
Через понад шість десятиліть команда на чолі з Кофі Жераром Франком Зінзіндохуе (Coffi Gérard Franck Zinzindohoué) з Інституту рибальських і океанологічних досліджень Беніну повернулася в цей район. Вчені використали сучасний сонар і систему глибинних камер Deep Sea Camera System, розроблену лабораторією National Geographic Exploration Technology Lab.
Польова експедиція виявилася складною: довгі дні в морі, технічні збої та невпевненість, чи вдасться взагалі знайти риф. Однак сонар показав структури, схожі на рифові утворення, що дало команді надію. Наступним кроком стало обстеження цих ділянок підводним дроном і глибинними камерами, які працюють подібно до «фотопасток», але на морському дні.
Саме ці камери вперше за десятиліття дали змогу побачити реальний вигляд дна. На зображеннях вчені побачили живі корали та активну спільноту риб, що стало несподіваним підтвердженням: риф не лише існує, а й функціонує як екосистема.
Мезофотичний риф замість «мертвого» бар’єру
Історичні дані вказували, що можливий риф лежить на глибині понад 50 метрів і, ймовірно, мертвий. Зінзіндохуе та його колеги припустили, що насправді там може бути мезофотична коралова екосистема — рифи, які живуть у глибших, слабко освітлених шарах води.
Мезофотичні коралові екосистеми відрізняються від звичних мілководних рифів. Вони не завжди утворюють суцільну стіну чи бар’єр, а часто виглядають як окремі «латки» коралів, розкидані по дну там, де умови підходять для росту. Саме таку картину й побачили дослідники біля Беніну.
Спираючись на старі карти, команда просканувала сонаром 11,5 кілометра морського дна. Було виявлено дві ділянки з сигналами, схожими на рифові структури. Найперспективніші місця додатково оглянули дроном і глибинними камерами, які й зафіксували живу коралову спільноту.
Вісім видів коралів і риби, що користуються рифом
За відео- та фотоматеріалами дослідники ідентифікували щонайменше вісім типів коралів і вісім видів риб, які використовують риф як укриття та місце живлення. Серед них — золотистий африканський сніппер, чорносмугастий солдатик, гвінейський ангел, західноафриканський баранець, риба-лікар Монровія, триполосий метелик і два види риб-демонів (дамселфіш).
Риф не утворює суцільної стіни, а складається з окремих коралових плям, що ростуть на кам’янистих ділянках дна, де умови сприятливі. На думку вчених, подальші обстеження можуть виявити й інші подібні рифи в навколишніх водах.
За словами Зінзіндохуе, це перший підтверджений випадок живої мезофотичної коралової екосистеми на континентальному шельфі Гвінейської затоки. Водночас він наголошує, що знахідка, ймовірно, не унікальна, а радше показує, наскільки мало вивчені прибережні води Західної Африки.
Скільки прихованих рифів ми ще не знайшли?
Відкриття піднімає питання: скільки ще коралових систем уздовж західноафриканського узбережжя залишаються непоміченими, забутими або ніколи не описаними. Однак дослідники застерігають, що нинішні результати — лише перший погляд на цей об’єкт.
Поки що команда не збирала фізичних зразків коралів, тому визначення видів за відео потребують подальшого підтвердження. Також невідомо, чи корали, які бачили в 1960-х роках, справді були мертвими й згодом відновилися, чи тодішні спостереження просто неправильно інтерпретували.
Щоб відповісти на ці запитання, потрібні детальніші дослідження як на самому рифі, так і в сусідніх районах. Історичні звіти припускали, що тут може простягатися безперервний кораловий бар’єр завдовжки близько 40 кілометрів паралельно узбережжю. Нинішня експедиція обстежила лише невелику частину цієї зони й виконала обмежену кількість візуальних маршрутів.
Зінзіндохуе зазначає, що за наявності достатнього фінансування він насамперед повернувся б на риф із повноцінною програмою наукових занурень і відбору зразків. Такі екосистеми в цьому регіоні світу досі вивчені дуже слабо, тому кожен новий фрагмент інформації має значення.
На думку дослідника, одна з найцікавіших перспектив — з’ясувати історію цього рифу та те, що вона може розповісти про зміни океану в регіоні з часом. Відкриття живого рифу, який десятиліттями вважали мертвим, показує, що навіть у добре відомих прибережних водах можуть ховатися складні й малодосліджені морські «архіви».