Холод убиває не відразу. Перш ніж рідина в клітинах тіла замерзне, з організмом відбуваються дивні речі.
Наше тіло — складна система невирішених хімічних рівнянь. У неживій природі все прагне до стану з найменшою ентропією, хоче завмерти або рухатися рівномірно прямолінійно… Тільки життя змушує атоми, з яких складається тіло, танцювати, переходячи з однієї клітини в іншу, розпадаючись на частини і об’єднуючись у нові групи, віддаючи свої й забираючи чужі електрони. Тільки смерть зупиняє цю гру. Іноді смерть настає в результаті того, що зовнішнє середовище забирає енергію, яка повинна бути витрачена на внутрішньо – і міжклітинну метушню. Тоді кажуть, що людина замерзла на смерть.
Але швидко викачати всю енергію людського тіла у звичайних земних умовах дуже складно. Навіть антарктичний холод вбиває не відразу. Остигаючи, людське тіло бореться з середовищем, мобілізує всі ресурси, потім починає економити залишки і здається тільки в самому кінці.
До 32°C
Спочатку звужуються кровоносні судини, обмежуючи приплив гарячої крові до не дуже життєво важливих кінцівок: не до жиру, вистачило б для серця і мозку. Це явище називається вазоконстрикцією. Потім підіймаються волоски на тілі: організм намагається з наших небагатих людських матеріалів зробити теплоізолюючу шубу.
32 — 35°С
Людина починає тремтіти: це м’язові волокна безконтрольно скорочуються в спробі зігріти тіло. Якщо ви не замерзали майже на смерть, вам таке тремтіння навряд чи знайоме: це справжні конвульсії, а не легке тремтіння в морозний вечір. Тремтіння буде продовжуватися, поки в м’язових клітинах не закінчаться запаси глюкози.
Якщо тремтіння припинилося, а теплий притулок досі не знайдено, організму загрожує серйозна небезпека. Витративши на судоми всі запаси енергії, і тепер їх недостатньо навіть для того, щоб підтримувати активність мозку — найціннішого органу. Люди, які пройшли через ці стадії, розповідають про сплутаність думок, галюцинаціях, глухоту. Вазоконстрикція змінюється відчайдушною спробою організму зігріти захололі руки й ноги: кров, досі зосереджена навколо внутрішніх органів грудей і живота, а також мозку, раптом спрямовується по розширених судинах до кінцівок, і людині стає жарко. Помутнівший розум не дозволяє скористатися цим раптовим огріванням для порятунку; замість цього люди, що замерзають часто починають роздягатися і тому гинуть швидше.
30.5 — 29.5°С
В такому стані організм, як мобільний телефон, у якого сідає батарейка, переходить в енергозберігаючий режим: людина засинає, а потім занурюється в кому. Серцевий ритм порушується, потім зупиняється серце. Від кисневого голодування гине мозок. Але на холоді — і це важливо! — повільно йдуть не тільки процеси життєдіяльності, але і процеси вмирання. Це дозволяє лікарям реанімації витягати з того світу людей, що вмирають від холоду зі станів, в яких при нормальній температурі людину б не врятували.
Іноді це повільне вмирання від переохолодження використовують у медицині — правда, тільки в найбільш екстремальних випадках, для операцій на серці і мозку. Тіло пацієнта охолоджують до 19-21 градусів. При такій температурі клітини споживають менше кисню; це дозволяє виключити з кровотоку серце або більшу аневризму — патологічне розширення кровоносної судини. А щоб пацієнт не тремтів на операційному столі, його завчасно занурюють в глибокий наркоз. Охолоджують по-різному: обкладають мішками з льодом, обдувають холодним повітрям, найчастіше — занурюють у холодну (8-10°С) воду, а іноді охолоджують кров поза тілом за допомогою трубок і спеціальних повітряних або рідинних холодильників.
Глибока гіпотермія дає лікарям кілька зайвих хвилин для того, щоб провести операцію, неможливу при нормальній температурі тіла. Коли операція закінчена, тілу повертають нормальну температуру. Особливо легко такі маніпуляції переносять немовлята.
Натхнення: www.popmech.ru