Дослідники з’ясували, які еволюційні переваги дало представникам виду Homo sapiens схрещування з неандертальцями і денисовцями.
У 2010 році генетики, які працювали під керівництвом Расмуса Нільсена, з’ясували деякі подробиці, що стосуються гена EPAS1. Даний ген нормалізує роботу організму в умовах хронічної нестачі кисню. Вчені з’ясували, що у жителів Тибету ген EPAS1 має особливості (у порівнянні з жителями інших куточків Землі). Така версія EPAS1 допомагає тибетцям краще адаптуватися до навколишнього середовища. Спочатку Нільсен та його команда вважали, що ген еволюціонував під впливом природних умов. Однак пізніше з’ясувалося, що він був «запозичений» предками тибетців у денисивців – вимерлого виду/підвиду людей.
Зараз Емілія Уерта-Санчес (Emilia Huerta-Sanchez) і її колеги вирішили знайти інші подібні приклади «корисних» генів. Були порівняні ДНК неандертальців і денисивців і зразки геномів, що містяться в базі даних проекту «1000 Genomes». Як з’ясувалося, багато народів світу отримали окремі гени від стародавніх людей (виняток становлять жителі Африки). Мова йде про «неандертальські» і «денисовські» версії генів BNC2, POU2F3, HYAL2, SIPA1L2 та інших. Деякі з них відповідають за колір і структуру шкіри, інші – за роботу мозку.
Вчені з’ясували, що жителі Азії отримали від неандертальців гени, пов’язані, зокрема, з ростом м’язів. А от жителям Європи дісталися гени, що відповідають за імунітет, колір волосся, форму обличчя і роботу жирового прошарку.
На думку дослідників, «запозичені» версії генів допомогли кроманьйонцям краще пристосуватися до суворих холодних умов Європи та Азії і більш ефективно конкурувати з неандертальцями і денисовцями.
Раніше інші вчені з’ясували, що жителі Південно-Східної Азії і південної частини Китаю отримали найбільшу (в порівнянні з іншими людьми) число генів від денисивців. Також сучасній науці відомо, що неандертальці внесли більший внесок у геноми жителів Східної Азії, ніж в геноми європейців.