Американські та сінгапурські дослідники провели масштабне оцінювання адаптації країн світу до старіння населення, використовуючи глобальний показник старіючого суспільства (Global Aging Society Index). Лідером стала Швейцарія, тоді як останнє місце посіла Руанда, що відображає значні розбіжності в підготовці країн до демографічних змін.
Зі зростанням тривалості життя та зниженням рівня народжуваності частка людей похилого віку у світі швидко збільшується. За даними ООН, у 2019 році людей старше 65 років було 703 мільйони, а до 2050 року ця цифра сягне 1,5 мільярда. Ці тенденції створюють соціальні виклики, що потребують інноваційних підходів до управління ресурсами, забезпечення безпеки та підтримки благополуччя.
Індекс, розроблений під керівництвом Джона Роу з Колумбійського університету, враховує п’ять ключових сфер: продуктивність і залученість, благополуччя, рівність, згуртованість та безпеку, з максимальною оцінкою в 100 балів. Швейцарія очолила рейтинг із 82,3 бала, за нею йдуть Норвегія, Данія, Швеція та інші високорозвинені країни. На іншому кінці списку знаходяться Руанда (36,6 бала), Того, Афганістан і Бенін, що свідчить про їхню недостатню адаптацію до викликів старіння.
Результати показують, що найгірше справи йдуть у сфері продуктивності та залученості населення (середній показник — 46,8 бала). Вищі значення спостерігаються в безпеці (59,3 бала) та згуртованості (60,6 бала), що є найбільш стабільним аспектом. Залежність показників від валового внутрішнього продукту (ВВП) вказує на роль економічного розвитку в адаптації до старіння.
У рейтингу Китай — 46-те, а США — 24-те. Найкращі показники серед азійських країн має Японія (15-те місце), а в Африці — Маврикій (57-ме місце). Однак лише в п’яти країнах індекс був вищим для жінок, ніж для чоловіків, що свідчить про нерівність за статевою ознакою навіть у питаннях старіння.
Попри свої переваги, дослідження має обмеження. Воно не враховує часову динаміку, деякі аспекти (наприклад, психічне здоров’я) представлені недостатньо, а в країнах із низькими доходами результати можуть бути спотворені через коротшу тривалість життя.
Ця робота є важливим кроком у вивченні глобальних викликів старіння суспільства і може сприяти розробці стратегій, спрямованих на покращення якості життя людей похилого віку. Водночас дослідники підкреслюють необхідність подальшого аналізу для точнішого врахування регіональних особливостей і факторів розвитку.