Палеонтологи описали японського мозазавра Megapterygius wakayamaensis — гігантську викопну рептилію, що панувала у водах Тихоокеанських морів.
Дослідники описали останки стародавніх морських «драконів» — хижих підводних рептилій мезозаврів, що добре збереглися. Скам’янілість, названу Вакаяма Сорю, що означає «синій дракон», виявили у префектурі Вакаяма у 2006 році. Це найбільш цілісний скелет мозазавра, колись виявлений у північно-західній частині Тихого океану.
Співавтор дослідження Акіхіро Місакі з Університету Ціциннаті виявив кістки, коли шукав у піщанику амонітів (безхребетних). Натомість він виявив дивну темну скам’янілість. Уважний аналіз показав, що це хребець. Подальші розкопки призвели до виявлення мозазавра, що майже ідеально зберігся, вік якого становить близько 72 млн років тому.
Знайдені кістки мезозавру. Зображення: Takuya Konishi, University of Cincinnati
Палеонтологи з Університету Цинциннаті ретельно вивчили викопну та виявили незвичайні фізичні риси цього стародавнього морського хижака. Цей мозазавр відрізнявся значними розмірами, які можна порівняти з великою білою акулою. Він мав «наддовгі задні ласти», які, ймовірно, полегшували рух у поєднанні з подовженим хвостом.
На спині у викопного мезозавра, якого вчені назвали Megapterygius wakayamaensis, розміщувався плавець, як в акули. Дослідники вважають, що плавець допомагав рептилії швидко та точно пересуватися у воді. Це відрізняє його від інших мозазаврів.
Реконструйований вигляд мезозавру. Зображення: Takumi, University of Cincinnati
Дослідники вважають, що гігантська істота мала майже «бінокулярний зір», що підвищувало його майстерність грізного мисливця. Мозазаври були найвищими хижаками і правили стародавніми океанами приблизно від 100 до 66 млн років тому. Їхнє існування добігло кінця через те ж масове вимирання, яке знищило майже всіх динозаврів.