Ізраїльські вчені виявили, що для успішного тарану ворожого корабля трирема мала розвивати швидкість від 1,3 до 3 вузлів, щоб пробити одну дошку корпусу.
Починаючи з середини VII століття до нашої ери, в Середземномор’ї з’явився новий клас бойових кораблів – триреми, або трієри. Ці судна, довжиною 30-40 метрів, були оснащені трьома рядами весел, якими керували близько 170 веслярів. Завдяки античним джерелам та зображенням, вчені мають уявлення про конструкцію трирем, хоча залишки таких кораблів ще не знаходили в археологічному вигляді.
Основною зброєю трирем був таран, виготовлений з бронзи, заліза або дерева, окованого металом. Наймасивніший таран, знайдений поблизу узбережжя Ізраїлю в 1980 році, відомий як Атліт, має довжину 2,2 метра і важить 465 кілограмів. Цей артефакт датується приблизно 530-270 роками до нашої ери.
Елханан Іцхак із Хайфського університету разом з колегами розрахували оптимальну швидкість триреми для успішного тарану. Використовуючи дані випробувань дерев’яних дощок та інформацію про стародавні затонулі кораблі, вчені встановили, що трирема мала розвивати швидкість 1,3-3 вузлів для пробиття однієї дошки корпусу. Дослідження також показали, що триреми могли розвивати швидкість до 7-9,7 вузлів.
Якщо удар тарана припадав на дві дошки корпусу, мінімальна швидкість мала становити 1,8-4,2 вузлів, а якщо на три дошки – 2,2-5,2 вузлів. Такі дані допомагають краще розуміти бойові можливості трирем та тактику морських боїв у стародавні часи.