Світло, подорожуючи крізь нескінченний космос, не втрачає енергії завдяки своїм унікальним фізичним властивостям, які суперечать буденній інтуїції.
Світло — це електромагнітне випромінювання, тобто поєднання електричних і магнітних хвиль, що поширюються у просторі-часі. Його найвизначніша особливість — відсутність маси, що дозволяє йому рухатися з максимально можливою швидкістю у вакуумі: 300 000 кілометрів на секунду. Саме тому фотон, частинка світла, залишається непідвладним звичним законам інерції, які впливають на масивні об’єкти. Як зазначає астрофізик Джаред Робертс, «ніщо не рухається у просторі швидше».
Попри колосальні відстані, які світло долає у Всесвіті, воно майже не стикається з перешкодами, адже космос здебільшого складається з порожнечі. Лише незначна частина випромінювання втрачає енергію при зіткненні з міжзоряним пилом або газом. Проте більшість фотонів безперешкодно продовжують свій рух, не змінюючи ні швидкості, ні енергії. Саме це дозволяє світлу з далеких галактик, таких як «Вітряк», досягати Землі без помітних втрат.
Ключем до розуміння є й те, що світло нерозривно пов’язане з часом. Відповідно до теорії відносності Ейнштейна, час для об’єкта, що рухається зі швидкістю світла, практично зупиняється. «З точки зору фотона, подорож з галактики до телескопа в Сан-Дієго триває одну мить», — пояснює Робертс. Простір стискається у напрямку руху, і відстані втрачають звичне значення.
Це означає, що хоча нам здається, що фотон мандрував 25 мільйонів років, для нього ця подорож відбулася миттєво. І це не філософія, а результат строгих фізичних законів, перевірених експериментально. «Час — відносний», — каже Робертс, — і світло є найкращим свідченням цієї істини».