Астрономи виявили шість нових коричневих карликів у зоряному скупченні NGC 1333, які формуються як зірки, але не мають достатньо маси для підтримання ядерних реакцій, що дозволяє їм випромінювати світло, як справжні зірки.
Коричневі карлики, відомі як “зірки, що не відбулися”, є субзоряними об’єктами, які мають характеристики як зірок, так і планет. Вони формуються шляхом гравітаційного колапсу хмар газу та пилу, як і зірки, але їхня маса не достатня для підтримання стійких термоядерних реакцій за участю водню, що є основою випромінювання справжніх зірок. Хоча всередині деяких коричневих карликів можуть відбуватися реакції синтезу за участю дейтерію або літію, їхня потужність недостатня для стабільного світіння. Зазвичай маса коричневих карликів становить від 10 до 90 мас Юпітера, але іноді зустрічаються об’єкти з масою, набагато меншою за цю величину.
Дослідницька група під керівництвом Рея Джаявардхана з Університету Джонса Гопкінса використала космічний телескоп “Джеймс Вебб” для виявлення шести нових коричневих карликів у відбивній туманності NGC 1333, розташованій приблизно за 1000 світлових років від Землі. Спостереження здійснювали за допомогою інструменту NIRISS, який забезпечує спектроскопію в ближньому інфрачервоному діапазоні та дозволяє отримувати спектри тисяч об’єктів одночасно. Виявлені коричневі карлики мають масу від п’яти до 15 мас Юпітера і є одними з найменш масивних відомих на сьогодні світів-ізгоїв.
Один із цих об’єктів, найменший за масою, має пиловий диск, що є ознакою можливого формування планетної системи навколо нього. Пиловий диск навколо коричневого карлика був виявлений завдяки надлишковому інфрачервоному випромінюванню, зареєстрованому “Джеймсом Веббом”. Це робить цей об’єкт найменшим відомим коричневим карликом із пиловим диском, що відкриває нові перспективи вивчення процесів формування планетних систем у маломасивних зоряних об’єктів.
Важливо зазначити, що, хоча коричневі карлики мають масу, порівнянну з масою великих планет, вони формуються як зірки і відрізняються від планет-сиріт, які можуть бути викинуті зі своїх планетних систем. Планети-сироти, як правило, мають масу, близьку до маси Юпітера, і набагато рідше досягають мас, які спостерігаються у коричневих карликів. Враховуючи молодий вік зірок у скупченні NGC 1333, малоймовірно, що вони встигли сформувати настільки великі планети, що підтримує гіпотезу про коричневі карлики як основні об’єкти цих спостережень.
Таким чином, ці нові відкриття коричневих карликів не тільки доповнюють наше розуміння субзоряних об’єктів, але й вказують на можливість формування планетних систем навколо таких “незвичних” зірок, хоча ці системи, ймовірно, будуть менш сприятливими для пошуку життя.