Наука

Тест CheekAge може передбачити ризик смерті

Епігенетичний годинник CheekAge: новий інструмент для оцінки біологічного віку та ризику смертності

Науковці розробили новий неінвазивний тест CheekAge, який дозволяє визначити біологічний вік людини та оцінити ризик смертності на основі аналізу епігенетичних маркерів зразка ДНК, отриманого з внутрішньої сторони щоки.

Епігенетика вивчає зміни в генетичному матеріалі, які не зачіпають саму послідовність ДНК, але впливають на активність генів. Ці зміни накопичуються з віком і проявляються у вигляді маркерів метилювання, які визначають біологічний вік людини. CheekAge аналізує ці мітки метилювання з епітеліальних клітин, зібраних за допомогою простого мазка, пропонуючи легкий та доступний спосіб оцінки процесу старіння організму.

Попередні методи, засновані на метилюванні ДНК, потребували забору крові, що обмежувало їхню зручність та застосування. CheekAge значно спрощує процедуру, оскільки використовує лише зразок з внутрішньої сторони щоки, що робить тест легким та неінвазивним для пацієнтів. Це дозволяє не тільки визначити біологічний вік людини, але й зробити прогноз щодо ризику смертності.

У дослідженні, опублікованому в журналі Frontiers in Aging, тест CheekAge був застосований до 1 500 осіб, які народилися у 1921 і 1936 роках, у рамках програми Lothian Birth Cohorts Единбурзького університету. Аналіз біологічних показників протягом усього життя учасників показав, що кожне збільшення біологічного віку на одне стандартне відхилення за шкалою CheekAge підвищує ризик смертності на 21%. Це дозволяє вважати тест точним інструментом для оцінки тривалості життя на основі біологічного стану.

Дослідники також виявили ключові ділянки ДНК, які є важливими для прогнозування ризику смерті. Наприклад, зміни в генах PDZRN4 і ALPK2, пов’язаних з онкологічними захворюваннями та серцево-судинним здоров’ям, показали найбільш виражені мітки метилювання. Це підкреслює значення епігенетичних маркерів у прогнозуванні ризиків для здоров’я і відкриває нові можливості для застосування подібних тестів у клінічній практиці.

Back to top button