У німецьких сланцях Посідонії виявлено новий вид плезіозавра, що свідчить про еволюційне розмаїття морських рептилій у ранньому Юрському періоді.
Скам’янілий скелет, знайдений ще у 1978 році в Хольцмадені, нарешті отримав належну наукову увагу після детального анатомічного аналізу, проведеного Свеном Саксом і доктором Даніелем Мадзія. Новий вид отримав назву Plesionectes longicollum, що означає «довгошиїй плавець», і визнаний найдавнішим представником плезіозаврів у цьому регіоні. Цей екземпляр демонструє унікальні морфологічні риси, зокрема збережені м’які тканини, що робить його винятковим серед викопних решток того часу.
Цей вид жив у ранній тоарський період, який супроводжувався значними екологічними змінами, включно з глобальною океанічною аноксичною подією — періодом різкого зниження розчиненого кисню у воді. «Це відкриття додає ще один шматочок до пазлу еволюції морських екосистем у критичний період історії Землі», — підкреслює Мадзя з Польської академії наук. Саме завдяки таким подіям створилися умови для відмінного збереження скам’янілостей, що дозволяє сучасним науковцям реконструювати структуру минулих морських біоценозів.
Плезіозаври — це хижі морські рептилії з характерною довгою шиєю, які проіснували понад 100 мільйонів років і стали «морськими монстрами» своєї епохи. Вони співіснували з динозаврами, але адаптувалися до цілком іншого середовища — океанічного. Новий вид відрізняється від раніше відомих п’яти видів плезіозаврів, знайдених у Посідонієвих сланцях, своєю анатомічною специфікою та геологічною давністю.
«Цей зразок був у колекціях протягом десятиліть, але попередні дослідження ніколи повністю не вивчали його характерну анатомію», — зазначає Свен Сакс. Завдяки сучасним методам аналізу науковці змогли детально реконструювати його морфологію, підтвердивши, що це окремий таксон.
Знахідка має величезне значення для розуміння адаптацій морських хребетних до кризових умов давнього океану. «Подальше вивчення цього стародавнього довгошиїстого майже плавця може допомогти зрозуміти, як життя в океанах адаптувалося і урізноманітнилося», — наголошують автори. Сланці Посідонії зміцнюють свою репутацію як унікального палеонтологічного ресурсу, що дозволяє зазирнути у складні екологічні процеси Юрського періоду.