Дослідникам зі США вперше вдалося реалістично візуалізувати те, як бачать оточуючих пацієнти з прозопометаморфопсією – дуже рідкісним порушенням зорового сприйняття, за якого обличчя людей здаються спотвореними.
Дослідники візуалізували, як пацієнт із прозопометаморфопсією сприймає обличчя людей / © A. Mello et al.
У роботі, опублікованій у журналі The Lancet, розповідається про випадок із практики фахівців у галузі психології та наук про мозок із Дартмутського коледжу, одного з найстаріших дослідницьких університетів США.
Пацієнт – 58-річний чоловік – протягом майже трьох років замість звичайних людських облич бачив спотворені фізіономії, що нагадують “демонічні”. Обличчя уявлялися йому сильно розтягнутими і вкритими глибокими борознами на лобі, щоках і підборідді. Однак при погляді на навколишні об’єкти – будинки, автомобілі та інше – нічого подібного не було.
За словами чоловіка, незважаючи на викривлені риси, він все одно міг упізнавати людей. Примітно, що пацієнт бачив нормальні обличчя під час перегляду зображень на екрані або папері. Також дослідники зазначили, що візуальні порушення не супроводжувалися маячними ідеями про оточуючих, включно з членами сім’ї та друзями.
Замість звичайних людських облич 58-річний чоловік бачив спотворені фізіономії, що нагадують “демонічні” / © A. Mello et al.
Зазвичай людям з таким розладом обличчя здаються спотвореними у всіх ситуаціях. У цьому ж випадку симптоми проявлялися тільки з реальними обличчями, що й дало змогу зобразити спотворення, які бачив пацієнт.
В експерименті чоловік дивився на обличчя людини перед собою і на його ж фотографію на екрані комп’ютера. Пацієнт розповідав про свої зорові враження дослідникам, відзначаючи відмінності, а ті паралельно редагували фото на дисплеї, додаючи описувані спотворення. У результаті вчені змогли отримати точну картину того, як людина з прозопометаморфопсією сприймає обличчя інших людей.
За даними фахівців Дартмутського коледжу, найчастіше симптоми прозопометаморфопсії тривають кілька днів або тижнів, але іноді, як у вищеописаного пацієнта, спотворене сприйняття може зберігатися роками. З публікацій у науковій літературі відомо приблизно про 75 подібних випадків, але вчені не виключають, що їх може бути більше.
“Ті, хто страждає на прозопометаморфопсію, нерідко вважають за краще не повідомляти про свої проблеми зі сприйняттям облич, побоюючись, що це вважатимуть ознакою психічного розладу”, – розповів один з авторів, професор Дартмутського коледжу Бред Дюшейн (Brad Duchaine), який спеціалізується на дослідженнях, присвячених особливостям опрацювання облич людським мозком.
Він додав, що багато разів чув від пацієнтів про постановку їм діагнозу “шизофренія” і призначення антипсихотичних засобів, тоді як у цих станах проблема криється в системі зорового сприйняття.
На сайті американського вишу про це порушення йдеться, що за опрацювання візуальної інформації про обличчя в мозку відповідає складна нейронна мережа. Її дисфункція може призводити до широкого спектра збоїв під час сприйняття облич, зокрема до прозопометаморфопсії.
Точні причини розладу досі не відомі, але з цього приводу є кілька теорій. Наприклад, прозопометаморфопсію пов’язують з ушкодженнями або аномаліями в різних ділянках мозку (скроневій, потиличній, тім’яній і лобових частках). Також відомо, що порушення проявлялося при епілепсії.
Цікаві факти про зір
- Велика швидкість сприйняття: Людський мозок може обробити зображення, яке око бачить протягом всього 13 мілісекунд. Це демонструє неймовірну швидкість, з якою наш зір взаємодіє з мозком.
- Кількість кольорів: Середньостатистична людина може розрізняти приблизно від 1 до 10 мільйонів кольорів, завдяки трьом типам колбочок у сітківці, кожна з яких чутлива до різних довжин світлових хвиль (червоного, зеленого та синього кольорів).
- Сліпа пляма: Кожне око має “сліпу пляму” — місце на сітківці, де зоровий нерв виходить з ока, не містячи при цьому світлочутливих клітин. Мозок автоматично заповнює цю “діру” в нашому зоровому сприйнятті.
- Адаптація до темряви: Око людини може адаптуватися до темряви, збільшуючи свою чутливість до світла. Цей процес, відомий як “нічний зір”, може тривати від 20 до 30 хвилин і забезпечується переважно паличками — іншим типом світлочутливих клітин на сітківці.
- Жовта пляма: Центральна частина сітківки, відома як макула або жовта пляма, відповідає за гостроту зору і дозволяє нам бачити деталі з високою роздільною здатністю. У макулі зосереджена велика кількість колбочок, що дозволяє людині читати, розпізнавати обличчя та бачити дрібні деталі.