Клітинна адгезія тварин виявилася еволюційно давнішим механізмом, що сформувався ще в одноклітинних еукаріотів завдяки білку таліну.
Клітини тварин здатні міцно прикріплюватися до поверхонь, формуючи тканини й органи. Цю здатність забезпечують «інтегрини» — рецептори клітинної поверхні. Проте багато одноклітинних організмів не мають інтегринів. Походження стабільної клітинної адгезії залишалося незрозумілим.
Дослідження команди Мюнстерського університету зосередилося на білку «талін». Він присутній у всіх тваринних клітинах і багатьох одноклітинних еукаріотів. Талін механічно з’єднує інтегрини з внутрішнім каркасом клітини. Цей білок виявився еволюційно збереженим.
Порівняльний аналіз амеб і тваринних клітин показав подібність механізмів. Талін передає механічні сили під час адгезії навіть в одноклітинних організмах. «Це лише спеціалізація набагато давнішого механізму клітинної адгезії», зазначає Срішті Рангараджан. Отримані дані змінюють уявлення про еволюцію адгезії.
Кожна молекула таліну переносить надзвичайно малі сили. Проте їх достатньо для стабільного прикріплення клітини. У тваринних клітинах талін виконує додаткові функції. Базова механічна роль сформувалася до появи багатоклітинних організмів.
У роботі застосовано «молекулярну генетику», «флуоресцентну мікроскопію» та вимірювання молекулярних сил. «Інтегрин-опосередкована адгезія є лише пізнішою модифікацією», підкреслює Рангараджан. Талін розглядається як ключ до розуміння походження клітинної взаємодії.