Космічний апарат Voyager 1 виходить на новий рубіж своєї унікальної подорожі. Як нагадує ScienceAlert, невеликий зонд розміром із легкове авто, що став першим створеним людиною об’єктом у міжзоряному просторі, цього тижня досягне відстані в одну світлову добу від Землі.

За розрахунками, 18 листопада 2026 року о 10:16 за всесвітнім часом Voyager 1 перебуватиме на відстані близько 25,9 мільярда кілометрів від нашої планети. Це така ж відстань, яку світло долає за одну добу. Для апарата ж шлях до цієї позначки розтягнувся більш як на 49 років, протягом яких він летить зі швидкістю близько 61 100 кілометрів на годину.
Перший на такій відстані від людства
У NASA підкреслюють, що Voyager 1 стане першим штучним об’єктом, який досяг такої дистанції від Землі, доповнивши довгий перелік «перших разів» своєї місії. Разом із «близнюком» Voyager 2 це єдині апарати, які коли-небудь працювали за межами геліосфери – захисної бульбашки заряджених частинок і магнітних полів, що її створює Сонце.
Щоб відзначити подію, космічне агентство закликає всіх охочих долучитися до символічної акції. Після заходу Сонця у вівторок 17 листопада пропонують надіслати у небо «світловий сигнал» – зокрема, засобами спеціального вебінструмента на телефоні, який у вигляді миготливого екрана «пише» в азбуці Морзе літери «V G R» на підтримку самотнього зонда. Також це можна зробити звичайним ліхтариком, відбиваючи той самий код.
Що змінює відстань у світлову добу
Ця позначка важлива не лише як вражаючий рекорд. Відстань у світлову добу напряму впливає на зв’язок із апаратом. Сигнал радіозв’язку рухається зі швидкістю світла, тож затримка між командою із Землі та відповіддю Voyager 1 сягає двох діб.
Проєктна менеджерка місії Сьюзі Додд (Suzy Dodd) пояснила, що якщо надіслати команду з привітанням апарату в понеділок о восьмій ранку, відповідь від зонда на Землі отримають лише в середу приблизно в той самий час. Така затримка ускладнює керування місією, але водночас демонструє, наскільки далеко від нас опинився цей посланець.
Спершу перед Voyager 1 ставили набагато скромніше завдання: прольоти повз Юпітер і Сатурн, які він успішно здійснив наприкінці 1970‑х років. Однак після основної програми апарат просто продовжив рухатися далі від Сонця, а разом із ним – і Voyager 2.
Два зонди надіслали детальні знімки та дані не лише з околиць Юпітера й Сатурна, а й Урана та Нептуна. В останні роки вони фіксують і аналізують умови вже в міжзоряному середовищі, де панують інші щільності частинок і магнітні структури, ніж усередині геліосфери.
Згасаюча енергія та «Золотий диск»
Попри вражаючі досягнення, ресурс місії невідворотно вичерпується. Voyager 1 живиться від джерела енергії на плутонії, і з кожним роком потужності стає менше. Щоб продовжити роботу бодай частини приладів, інженери NASA поетапно вимикають системи.
Нині активними залишаються лише два наукові інструменти: магнітометр і підсистема плазмових хвиль, яка продовжує реєструвати слабкий «електромагнітний пульс» міжзоряного простору. Агентство сподівається підтримувати зв’язок із Voyager 1 щонайменше до початку 2030‑х років, доки потужність джерела живлення не впаде нижче мінімуму, потрібного хоч для якогось обладнання.
Однак припинення зв’язку не стане остаточним завершенням його місії в широкому сенсі. Voyager 1 і 2 несуть на борту золотовані мідні диски – так звані «Золоті диски», які містять символічний архів інформації про життя й культуру на Землі.
На поверхні диска викарбувані вітання більш ніж 50 мовами, звуки дощу та прибою, музика – від П’ятої симфонії Бетховена до композиції «Johnny B. Goode» Чака Беррі, а також карта з пульсарами, що вказує розташування Сонячної системи. Це послання призначене для потенційних позаземних цивілізацій, які теоретично можуть знайти апарат у далекому майбутньому.
До вмісту «Золотого диска» входить і звернення тодішнього президента США Джиммі Картера (Jimmy Carter). У ньому сформульовано сподівання на те, що людство з часом зможе подолати власні проблеми та, можливо, стати частиною ширшої «спільноти галактичних цивілізацій». Це послання описується як символ надії, рішучості та доброї волі в безмежному Всесвіті.
Voyager 1 продовжує свій шлях у темряву, дедалі віддаляючись від рідної планети. Навіть коли його голос остаточно змовкне в радіодіапазоні, апарат ще мільярди років залишатиметься безмовним свідком того, що людство одного разу простягнуло руку до зірок.