Близько десятирічної серії радарних спостережень із супутників Sentinel-1 показала стійку сучасну деформацію земної кори вздовж розлому Некор у північному Марокко. Це дає нові докази того, що ця велика тектонічна структура залишається кінематично активною. Про результати повідомляє видання Scienmag.
Розлом Некор простягається у напрямку північний схід – південний захід у складній зоні межі плит Риф–Альборан. Його сучасна активність тривалий час залишалася погано визначеною. Дослідники використали дані інтерферометричної радарної зйомки (InSAR), аналізуючи поля швидкостей у напрямку лінії візування для висхідних і низхідних орбіт, щоб з’ясувати, чи можна зафіксувати активні рухи поверхні в коридорі розлому та чи відповідає їхня геометрія зсувному (strike-slip) типу деформації.
Як супутниковий радар «бачить» деформацію
InSAR-спостереження виявили стійкі просторові градієнти швидкостей, зосереджені переважно в центральній та південно-західній частинах коридору розлому Некор. Важливо, що профілі, прокладені перпендикулярно до розлому, показали протилежні зміни швидкостей у лінії візування для висхідних і низхідних траєкторій спостереження. Такий «дзеркальний» ефект є характерною ознакою зсувних рухів уздовж вертикально орієнтованих розломів.
Щоб з’ясувати, чи є деформація безперервною вздовж розлому, чи локалізованою на окремих ділянках, команда побудувала 28 окремих профілів через структурний коридор з інтервалом у 5 кілометрів. Із цих 28 поперечників 14 відповідали суворим критеріям повноцінного покриття двома орбітальними треками супутника.
Аналіз цих 14 профілів показав, що сигнал деформації розподілений уздовж простягання розлому, а не обмежується якоюсь однією аномальною ділянкою. Водночас як амплітуда сигналу, так і характерна ширина зони деформації помітно змінюються вздовж розлому.
Перевірка моделей: не все так однозначно
Щоб з’ясувати, наскільки надійно поверхневі градієнти швидкостей відображають параметри глибинної будови розлому, дослідники провели детальне статистичне тестування моделей. Вони порівняли класичну модель зсувного розлому Savage–Burford (back-slip дислокація) з альтернативними моделями у вигляді довгохвильових «рамп» (плавних нахилів).
Для оцінки того, наскільки однозначно спостережувані градієнти пов’язані з поведінкою розлому на глибині, команда застосувала просторову блокову крос-валідацію та бутстреп-ресемплінг із рухомими блоками. Це дозволило кількісно оцінити невизначеність параметрів і перевірити, чи моделі back-slip дійсно краще передбачають дані, ніж простіші регіональні тренди.
У базовій конфігурації вибірки виявилося, що перевага тієї чи іншої моделі змінюється вздовж розлому. Із 14 профілів, які мали повноцінне двотрекове покриття, лише два показали статистичну підтримку моделі Savage–Burford, три віддали перевагу лінійній «рамп»-моделі, а дев’ять залишилися статистично неоднозначними.
Крім того, рівень підтримки тієї чи іншої моделі змінювався залежно від розташування профілю, його довжини та вимог до щільності даних. Це демонструє, що розраховані абсолютні швидкості зсуву та ширина зони деформації сильно залежать від прийнятих модельних припущень.
Зіставлення з іншими геофізичними даними
Кінематичні спостереження з супутників дослідники порівняли з незалежними геофізичними обмеженнями, зокрема з інверсією механізмів вогнищ землетрусів і регіональними полями потенціалу.
Інверсія локальних механізмів вогнищ показала переважання зсувного режиму напружень із максимальною горизонтальною компресією приблизно в напрямку північ-північний захід – південь-південний схід. Така орієнтація сприяє лівобічній (синістральній) реактивації попередньо сформованих розломів, орієнтованих північний схід – південний захід, до яких належить і Некор.
Додатково регіональні градієнти сили тяжіння, висоти геоїда та товщини земної кори свідчать, що розлом Некор занурений у сильно неоднорідну область успадкованої континентальної кори. Це ускладнює інтерпретацію супутникових геодезичних даних і пояснює, чому різні моделі дають різні параметри руху.
Активний розлом із невизначеними параметрами
У сукупності десятирічний набір радарних даних Sentinel-1 демонструє сучасну деформацію поверхні, узгоджену з активним лівобічним зсувним розломом Некор у північному Марокко. Водночас результати підкреслюють важливі обмеження в інтерпретації поведінки розлому на глибині.
Оскільки перевага тієї чи іншої моделі змінюється вздовж розлому, кількісні оцінки швидкості зсуву, глибини «блокування», можливого неглибокого асейсмічного повзучого руху та бічної сегментації залишаються принципово залежними від обраної моделі. Це наголошує на необхідності враховувати структурну неоднорідність кори під час тлумачення супутникових геодезичних спостережень у складних зонах меж тектонічних плит.