Басейн Турфан-Хамі в Китаї виявився унікальним рефугіумом – “притулком для життя” – під час найбільшого масового вимирання наприкінці Пермського періоду, згідно з революційним дослідженням, опублікованим у науковому журналі Science Advances.
Вікно у минуле Землі
Дослідження, очолене професором Фенг Лю з Нанкінського інституту геології та палеонтології Китайської академії наук, підважує усталені теорії. Науковці знайшли неспростовні докази існування рослинної спільноти, яка залишилася майже неушкодженою під час катастрофи глобального масштабу. Як зазначив професор Мінглі Ван: “Наявність неушкоджених стовбурів дерев і стебел папороті підтверджує, що мікроскам’янілості представляють місцеву рослинність, а не перенесені залишки”. Ця знахідка кардинально змінює наше розуміння виживання наземних екосистем під час криз біорізноманіття.
Масове вимирання наприкінці Пермського періоду відбулося приблизно 252 мільйони років тому. Воно знищило понад 80% морських видів. Проте вплив цієї події на наземні екосистеми залишався предметом дискусій серед науковців.
Розріз Південний Таодунгоу в Сіньцзяні надав унікальну можливість заглянути в минуле. Завдяки детальному аналізу викопного пилку та спор вчені побачили безперервні записи про прибережні поля папороті та хвойні ліси. Ці рослинні угруповання процвітали як за 160 000 років до початку вимирання, так і протягом 160 000 років після нього.
Швидке відновлення екосистеми
Аналіз скам’янілостей показав, що загальний рівень вимирання спорових і пилкових видів у Південному Таодунгоу був приблизно на 21% нижчим порівняно з морськими видами. Багато “зниклих” видів було виявлено в шарах раннього Тріасу в інших регіонах. Це свідчить про тимчасову міграцію видів, а не про їх остаточне зникнення.
Найбільш вражаючим відкриттям стала швидкість відновлення місцевої екосистеми. Лише через 75 000 років після вимирання територія вже була заселена різноманітними тетраподами. Серед них були як травоїдні лістрозаври, так і м’ясоїдні хроніозухи. Таке різноманіття свідчить про швидке формування складної харчової мережі.
Попередні наукові теорії стверджували, що відновлення екосистеми після пермського вимирання тривало понад мільйон років. Однак нові дані вказують на те, що в басейні Турфан-Хамі цей процес відбувся щонайменше вдесятеро швидше. Незважаючи на близькість до осередків вулканічної активності, басейн став безпечним притулком для наземних форм життя.
Ключ до виживання – стабільний клімат
Дослідники визначили, що вирішальну роль у біологічній стійкості регіону відіграв стабільний напіввологий клімат. За аналізом палеозольних матриць, у регіоні щороку випадало близько 1000 мм опадів. Цей показник залишався стабільним протягом усього періоду кризи.
Постійні опади забезпечили Південному Таодунгоу багатшу рослинність порівняно з іншими регіонами. Така перевага створила сприятливіше середовище для життя після масового вимирання. Як наслідок, регіон став життєво важливою підтримкою для тварин, що мігрували з неблагополучних територій.
Професор Фенг Лю підкреслює значення цього відкриття: “Це свідчить про те, що місцеві кліматичні та географічні фактори можуть створювати дивовижні осередки стійкості, пропонуючи надію на зусилля зі збереження в умовах глобальних екологічних змін”. В епоху, коли людство стикається з потенційним шостим масовим вимиранням, знахідка “оазису життя” набуває особливої ваги.
Це дослідження має величезне значення для сучасних стратегій збереження біорізноманіття. Виявлення та захист потенційних природних притулків може стати критично важливим елементом протидії екологічним викликам сучасності. Через призму минулого ми отримуємо цінні уроки для майбутнього нашої планети.