У Бразилії дельфіни і люди можуть рибалити разом, і у таких тварин з’являється «акцент» – унікальні особливості свисту.
У деяких регіонах Бразилії люди і дельфіни живуть в дивовижному зв’язку: рибалки чекають зі сітями напоготові в човнах і стоячи біля берега, поки їх хвостаті помічники – афаліни – не виганяють здобич до них. В каламутній воді люди нездатні нічого розгледіти, і також чекають сигналу дельфінів, коли настане час витягати сіті.
Такий союз допомагає рибалкам виловлювати більш численну і велику здобич. Мабуть, ту ж вигоду отримують з партнерства і дельфіни, отримуючи легку, дезорієнтовану сітями і загорожею рибу. На такі відносини, проте, йдуть далеко не всі місцеві афаліни, а лише представники чітко певних, не надто численних зграй.
Команда морського біолога з бразильського Федерального університету Санта-Катаріна Фабіо Даура-Йорга (Fаbio Daura-Jorge) вирішила з’ясувати, у чому полягають особливості цих кооперативних груп. Результати своєї роботи вчені представили в статті, опублікованій в журналі Ethology.
©Fаbio Daura-Jorge
Автори вели запис звукових сигналів, якими користувалися ті й інші афаліни, взаємодіючи один з одним, так і з людьми. Свистки і клацання, які видавали тварини, що давно спілкуються з людиною, виявилися досить характерні. У них, наприклад, помітно рідше використовувалися висхідні послідовності свистків – немов був своєрідний «акцент». В досить розвиненій «мові» дельфінів різних регіонів Землі є схожі «регіональні акценти», але дельфіни, що населяють одну і ту ж область, як правило, цим не розрізняються. Тому особливості «мови» кооперативних груп виявилися цікаві.
Автори помітили, що характер їх свистків не змінювався в залежності від того, полювала група самостійно, або спільно з людьми. Тому вчені припускають, що особливі «слівця» у них можуть служити для позначення приналежності до цієї групи. Але, можливо, це просто «сленг», з використанням деяких «слівців», характерних саме для таких груп, яка тісно спілкується з людьми.