Японські школярі відкрили “око Гора” — одну з найбільших і найцікавіших гравітаційних лінз, викривлень простору-часу в космосі, вивчаючи фотографії галактик, отримані за допомогою телескопа “Субару”.
“Коли я вивчав фотографії з камери HSC разом зі школярами, ми натрапили на кільцеподібну галактику, в якій ми відразу побачили сліди наявності сильної гравітаційної лінзи. Це відкриття не було б можливим без масштабних спостережень і картографування неба, а також високої якості знімків з “Субару”, що дозволяють нам бачити навіть такі далекі й тьмяні об’єкти”, — заявив Масаюкі Танака (Masayuki Tanaka) із Національної астрономічної обсерваторії Японії в Токіо.
Танака і його колеги займаються не тільки наукою, але й регулярно проводять вступні курси в астрономію для студентів і школярів, на яких вони навчають молодь азам спостережної астрономії. Під час цих курсів вчені використовують знімки з телескопа “Субару”, одного з найбільших оптичних приладів такого роду, для демонстрації різних видів галактик, зірок, скупчень і інших “мешканців” Всесвіту.
Вивчаючи такі знімки, студенти й самі астрономи несподівано виявили об’єкт, який вони відразу охрестили “оком Гора” через його схожості на уаджет, символ бога Гора, покровителя правителів Стародавнього Єгипту.
Він являє собою незвичайну “подвійну” гравітаційну лінзу, віддалену від нас на відстань приблизно в сім мільярдів світлових років у бік сузір’я Діви. Її породила галактика HSC J142449-005322, чия висока маса – вона в 700 мільярдів разів важче Сонця — і щільність викривляє світло і посилює його таким чином, що ми можемо бачити об’єкти, розташовані далеко за нею.
Під “погляд” цієї лінзи потрапили відразу дві інші галактики, одна з яких розташована на відстані в дев’ять мільярдів світлових років, а друга — 10,5 мільярда світлових років. Ці галактики, як відзначають вчені, ми б ніколи не побачили, якби їх світло не було викривлене і посилене “оком Гора”.
Незвичайна форма цієї лінзи і її подвійна структура пояснюються тим, що HSC J142449-005322 і дві більш далекі галактики майже ідеально вишикувалися одна за одною, якщо дивитися на них з Землі. Таке “подвійне” накладення галактик відбувається досить рідко, що дало астрономам і їх помічникам-школярам унікальну можливість зазирнути у далеке минуле Всесвіту.