“Протягом 25 років, що минули з часу закінчення холодної війни, відносини між США і Росією часто визначалися гучними претензіями, недорозуміннями і розчаруваннями”, – зазначає The New York Times Вільям Дж.Бернс (президент Фонду Карнеґі за міжнародний мир, колишній заступник держсекретаря США та посол США в Москві в 2005-2008 роках).
“З обох сторін цілком вистачало ілюзій”, – вказує Бернс. На його думку, США коливалися від бачення перспектив тривалого партнерства з Москвою до зневаги Росії як регіональної держави, що знаходиться в повному занепаді, а Росія рухалася від прагнення до стратегічного партнерства з США до жадоби зруйнувати існуючий міжнародний порядок, в якому домінують Сполучені Штати і ставлять її в підлегле становище.
“Реальність така, що в найближчому майбутньому наші відносини з Росією залишаться конкурентними і часто ворожими. В їх основі – фундаментальне неспівпадіння поглядів і відношення до ролі один одного в світі, – йдеться в статті. – Спокусливо думати, що особисте зближення може усунути ці незгоди, а мистецтво домовлятися зробить можливою велику угоду. Але це дурниця, з якої неможливо починати розумну політику. І особливо нерозумно вважати, що надзвичайно тривожне втручання Росії у наші вибори можна і потрібно зам’яти, яким би незручним воно було”.
“Так що ж робити? Перший крок – зберегти і при необхідності посилити заходи, вжиті адміністрацією Обами у відповідь на дії російських хакерів. Росія кинула виклик цілісності нашої демократичної системи, і ландшафт європейських виборів 2017 року – наступне поле битви, – вказує Бернс. – Другий крок – запевнити європейських союзників США в нашій абсолютній відданості НАТО”.
По-третє, автор рекомендує “не спускати пильного погляду з України – країни, доля якої буде критично важлива для майбутнього Європи і Росії в наступному поколінні”. “Мова не про членство в НАТО та Європейському союзі – і те, і інше для неї поки віддалені надії. Мова йде про те, щоб допомогти українським лідерам зробити успішну політичну систему, яку Росія прагне знищити“, – пише Бернс.
“Нарешті, нам потрібно обережно ставитися до привабливих, на перший погляд, ідей на кшталт спільної боротьби з ісламським екстремізмом або загальними зусиллями по “стримування” Китаю. Кривава поведінка Росії в Сирії значно посилює терористичну загрозу, незважаючи на довгострокові побоювання з приводу підйому Китаю, Путін не має наміру жертвувати стосунками з Пекіном”, – йдеться в статті.
Джерело: The New York Times
Натхнення: inopressa.ru