Сучасна Антарктида видається одним із найнеймовірніших місць для пошуків динозаврів. Однак у мезозойську еру цей континент був частиною великих південних суш і підтримував ліси й інші екосистеми, попри екстремальні сезонні зміни освітлення. Як нагадує матеріал Interesting Engineering, скам’янілості тут надзвичайно рідкісні, але вченим уже вдалося описати кілька видів динозаврів, а також низку ще не названих форм.
Нижче — десять найяскравіших прикладів динозаврів і науково задокументованих знахідок, що показують, якою різноманітною колись була антарктична фауна.
Хижі мешканці давньої Антарктиди
Cryolophosaurus ellioti — один із найвідоміших антарктичних динозаврів. Це був м’ясоїдний теропод, який жив у ранній юрі. У товщах формації Генсон у Трансантарктичних горах знайдено надзвичайно добре збережений череп і частковий скелет. Найпомітніша риса Cryolophosaurus — вигнутий кістковий гребінь на черепі.
Інший хижак, Imperobator antarcticus, належав до паравіальних динозаврів пізньої крейди з острова Джеймса Росса. Спершу його рештки помилково віднесли до дромеозаврів, але подальший аналіз показав, що це ранній відгалужений представник паравіалів. Тварину знають переважно за фрагментарними кістками стопи та іншими уламками.
Сліди ще одного хижого роду — неназваного антарктичного дромеозавра — також походять з острова Джеймса Росса. Матеріал надто неповний, щоб офіційно дати йому назву, однак узагальнювальний огляд антарктичних динозаврів 2019 року включає цей дромеозавроподібний теропод до списку знайдених форм. Він додає ще одну лінію хижаків до вже несподівано різноманітної полярної екосистеми.
Ранні завроподоморфи та гігантські родичі
Glacialisaurus hammeri був рослиноїдним завроподоморфом із ранньої юри формації Генсон. Вчені описали його за частиною стегнової кістки та зчленованими кістками стопи, знайденими на горі Кіркпатрік. Будова кісток показує, що це був відносно ранній представник групи, з якої згодом еволюціонували гігантські довгошиї завроподи.
До пізньокрейдових гігантів належить і антарктичний титанозавр, відомий за фрагментарним хвостовим хребцем з острова Джеймса Росса. Описаний у 2026 році зразок належав невеликому еу титанозавру довжиною приблизно 6–7 метрів. Вид поки що не має офіційної назви, але сама знахідка доводить, що титанозаври мешкали в Антарктиді в пізній крейді.
Броньовані та дрібні травоїдні динозаври
Antarctopelta oliveroi — броньований динозавр, який жив у пізній крейді. Скам’янілості з острова Джеймса Росса включають кісткові панцирні пластини та інші частини скелета. Дослідження мікроструктури кісток показали циклічний характер росту й засвідчили, що цей анкілозавр був здатен жити в умовах різко вираженої сезонності на високих широтах.
На тому ж острові виявили невеликого орнітопода Trinisaura santamartaensis. Його описали у 2013 році; він жив у кампанському віці пізньої крейди. Частковий скелет складається з хребців і кісток кінцівок, а будова тіла споріднює його з низкою дрібних орнітоподів із південної частини Південної Америки.
Ще один орнітопод, Morrosaurus antarcticus, описаний із відкладів формації Сноу-Гілл-Айленд на острові Джеймса Росса, що датуються маастрихтом. Це був середнього розміру травоїдний динозавр, відомий за фрагментами задньої кінцівки. За анатомією він належав до групи південно-півкулевих орнітоподів, куди також входили родичі з Патагонії та Австралії.
Фрагментарні рештки свідчать про присутність у регіоні й неназваного антарктичного гадрозавра. У відкладах пізньої крейди в басейні Джеймса Росса палеонтологи знайшли кістки та зуби гадрозавридів. Хоча матеріалу замало для виділення виду, сама їх поява означає, що качкодзьобі динозаври досягли високих південних широт до кінця крейдового періоду.
Давні птахи з антарктичних морів
Серед найважливіших знахідок є Vegavis iaai — авіальний динозавр, тобто давній птах, який жив наприкінці крейди приблизно 69–68 мільйонів років тому. Це був нирковий птах, споріднений із сучасними водоплавними. Vegavis вважають однією з найзначущіших відомих пташиних скам’янілостей крейдового періоду.
Дослідження майже повного черепа Vegavis, опубліковане у 2025 році в журналі Nature, дало додаткові докази того, що цей вид належить до «кронової групи» сучасних птахів, тобто сидить усередині гілки, яка привела до нинішнього різноманіття пернатих.
Неповний, але промовистий літопис
Попри всі ці відкриття, вчені визнають: антарктичний літопис мезозойських динозаврів лишається найбіднішим серед усіх континентів. Переважна частина порід, що потенційно містять скам’янілості, захована під товщею льоду або розміщена в надзвичайно важкодоступних районах.
Усі нині відомі рештки дають лише короткий, уривчастий погляд на давні екосистеми Антарктиди. Однак навіть цей фрагмент показує, що колись тут жили травоїдні та хижі динозаври, броньовані форми, завроподи й ранні птахи, які пристосувалися до суворих умов далекої південної планети.