Нове дослідження виявило, що підняття ґрунту в Південній Африці зумовлене не тектонікою, а масовими втратами води внаслідок посухи.
З 2012 по 2020 рік частини Південної Африки, особливо провінція Західний Кейп, піднімалися на 5–6 міліметрів. Раніше вважалося, що ці зміни викликані мантійним плюмом — «трубоподібною структурою, що переносить гарячий матеріал з глибини мантії». Проте, команда дослідників Боннського університету на чолі з Маканом Карегаром запропонувала альтернативну гіпотезу. Вони вважають, що підняття зумовлене виснаженням підземних і поверхневих вод.
За допомогою GPS-мережі і супутників GRACE, що вимірюють зміни гравітації, вчені змогли відстежити кореляцію між посухами і підняттям ґрунту. Регіони, де зафіксовано втрату водної маси, продемонстрували найінтенсивніше вертикальне зміщення поверхні. «Земна кора поводиться, як губка: волога — стискається, висохла — розширюється», — пояснює Крістіан Мільке з Інституту геодезії та геоінформації.
Цей процес став особливо помітним під час історичної посухи 2015–2019 років, яка ледь не призвела до “нульового дня” в Кейптауні. «Ми виявили чіткий просторовий зв’язок між інтенсивністю посухи і вертикальним рухом ґрунту», — підсумував Карегар. Гідрологічні моделі з високою роздільною здатністю підтвердили, що основною причиною є саме втрата води, а не глибинні геологічні процеси.
Це відкриття має велике значення для моніторингу підземних вод, які є ключовим ресурсом для сільського господарства, промисловості та питного водопостачання. Новий підхід до аналізу рухів земної поверхні дозволяє точно фіксувати посуху, навіть коли вона ще не відображається у видимих змінах. У контексті кліматичних змін цей метод може стати критично важливим для своєчасного управління водними ресурсами.