Археологи вивчили мінералізований зубний наліт (зубний камінь) свиней з двох неолітичних поселень — Цзіньтоушань і Куахуцяо, що в районі нижньої течії Янцзи.
Вони застосували мікрофосильний аналіз, що дозволяє визначити мікроскопічні залишки їжі, збережені на зубах тварин. Як зазначив доктор Цзяцзин Ван з Дартмутського коледжу, «це дає уявлення про те, що саме їли свині і в якому середовищі вони жили». Було виявлено, що свині споживали варений рис, батат, жолуді та рослини, які росли поруч з людськими поселеннями.
Дослідження також виявило яйця паразитів Trichuris trichiura у 16 зразках, що свідчить про контакт свиней з фекально забрудненими матеріалами. Це є свідченням тісного співіснування свиней з людьми. «Свині, ймовірно, харчувалися людськими відходами або забрудненою їжею, що підтверджує їхню присутність біля людських осель», — зазначив Ван. Така поведінка притаманна тваринам, що наближаються до людей через коменсальні механізми.
Порівняльний аналіз показав зменшення розміру зубів у деяких зразках, що є морфологічною ознакою одомашнення. Однак, як підкреслює Ван, «морфологічні зміни могли настати пізніше, ніж поведінкові». Свині, які менше боялися людей, отримували доступ до їжі без потреби в агресивній поведінці, що з часом призвело до зменшення розміру тіла і мозку. Це демонструє етап поступової адаптації до життя поруч із людьми.
Одомашнення відбулося через коменсальний шлях, коли тварини самі шукали вигоду поблизу людських осель. Як зауважив Ван, «поселення приваблювали падальників через наявність великої кількості органічних відходів». Крім того, деякі свині могли бути під активним контролем людини — випадок мисливського шляху до одомашнення. Взаємодія між людиною і твариною відбувалась через змішані механізми, створюючи передумови до сталого співіснування.
«Дослідження проливає світло на початкові кроки в одомашненні свиней, коли вони адаптувалися до співжиття з людьми, споживаючи їхні харчові залишки», — підсумував Ван. Водночас виявлення паразитів засвідчує ризики передачі захворювань між тваринами і людьми у перших осілих громадах. Це відкриває нові перспективи для розуміння взаємозв’язку між поведінковими змінами тварин і розвитком раннього землеробства.