Іноді воно летить. В інших ситуаціях воно тягнеться нестерпно повільно і, на жаль для багатьох, прискорюється з віком. Час – найцінніший з невідновлюваних ресурсів, має здатність вислизати. Чому, щось настільки точне, як цокаючий годинник, ми сприймаємо неоднаково? Телеведуча і науковий автор Клаудія Хеммонд (Claudia Hammond) вирішила вивчити це питання.
Теперішнє
Люди навчилися дуже добре вимірювати час в загальному. Так, наприклад, якщо попросити нас оцінити тривалість години, хвилини або секунди, то в більшості випадків ми зробимо це досить точно. Але на наші оцінки істотно впливають психологічні чинники, включаючи емоції.
В одному експерименті, дослідники попросили учасників пройтися по кімнаті і поговорити з іншими, перш ніж повідомити вченим, з ким би вони взяли участь у подальшому завданні. Потім кожного учасника попросили вийти за двері і їм повідомляли один з двох варіантів: “Я прошу вибачення, але ніхто не хоче бути вашим партнером, ви не могли б брати участь в завданні самі?” Або “Все вибрали вас і тепер заради справедливості, вам доведеться працювати одному “. Після цього учасників попросили оцінити, скільки часу вони витратили на завдання.
Якщо учасники думали, що їх самотність була викликана популярністю, то час для них проходив дуже швидко. А ті, хто відчував себе знехтуваним, вважав, що час тягнеться дуже довго.
Увага і пам’ять також мали сильний вплив на сприйняття часу. Наприклад, новий досвід, який потребує більшої розумової обробки, здається, триває довше, ніж відомі ситуації.
Ось чому дорога в нове місце здається довше, ніж дорога назад.
Минуле
Ми завжди оцінюємо як поточний час, так і минуле. Час спотворюється, коли виникає невідповідність. Наприклад, час може тягнутися довше під час грипу, зокрема тому, що лихоманка спотворює сприйняття, і здається, що хвилини розтягуються в години.
Але час, коли ви були хворі, здається дивно швидким, якщо ви сприймаєте його заднім числом. Вся справа в тому, що монотонність кодується в мозку, як один досвід. Але, та ж кількість часу, проведена, наприклад, у поході, залишає безліч спогадів.
Вік також впливає на сприйняття минулого. Тут спрацьовує ефект пропорційності. Рік – це п’ята частина вашого життя, коли вам 5 років і здається, що це багато часу. У 50 років, рік представляє собою набагато меншу пропорцію (одну п’ятдесяту) і займає відповідну кількість часу.
Але ефект пропорційності винен лише частково. У міру того, як людина стає старшою і набирає досвід, все менше видів діяльності стають для нього новими. Так як вони стають більш легкими і менш примітними, час в минулому здається прискореним.
В цьому випадку корисно шукати нові види діяльності, особливо на вихідних, коли здається, що час, летить особливо швидко.
Майбутнє
Майбутнє – це бездіяльність нашого розуму. Коли ми відпочиваємо і нам нічим себе зайняти, то ми починаємо думати про майбутнє.
В умах більшості людей, майбутнє – це просторе місце, де повно часу, і ми їм вільно управляємо. Попросіть зайнятої людини виділити вам сьогодні 10 хвилин, і у нього не буде часу. Але якщо ви попросите у нього годинку-другу через рік, він з радістю з вами зустрінеться.
Але фахівці попереджають, що варто бути обережним з формулюванням, коли ви плануєте якісь події в майбутньому. Наприклад, якщо ви повідомите, що засідання в середу пересунеться вперед на два дні, люди можуть сприйняти це в обох напрямках, як з початку, так і з кінця робочого тижня.
Це відбувається тому, що люди по-різному уявляють собі час. Деякі думають про час як про щось, що рухається до них, інші ж уявляють себе рухомими в часі. Перший тип людей вважатиме, що засідання перенесено на понеділок, а останній тип подумає, що засідання перенесено на п’ятницю.
Натхнення: www.livescience.com
[poll id=”1″]