Палеонтологи зафіксували унікальний приклад поведінкової винахідливості давніх комах, виявивши гнізда одиночних бджіл у зубних лунках кісток тварин пізнього плейстоцену.
Дослідження проведено в печері на острові Еспаньйола, де протягом тисячоліть накопичувався «совиний послід», тобто неперетравлені кісткові рештки здобичі. Шари цих відкладів сформували багатий комплекс скам’янілостей. Під час очищення щелеп ссавців науковці помітили ущільнений осад у порожнинах зубів. Форма і текстура заповнення вказували на штучне походження.
«Я подумав: “Гаразд, тут щось дивне”», — згадує Лазаро Віньола Лопес, провідний автор роботи. За допомогою комп’ютерної томографії команда отримала 3D-зображення внутрішніх структур. Вони виявили акуратно сформовані камери, заповнені ущільненим мулом. Це відповідає «гніздам одиночних бджіл», тобто індивідуальним коміркам для розвитку потомства.
Дослідники припускають, що бджоли змішували ґрунт зі слиною для будівництва гнізд. Усередині деяких комірок зберігся скам’янілий пилок, який слугував їжею личинкам. Використання кісткових порожнин забезпечувало захист від затоплення та хижаків. Така стратегія раніше не була відома для бджіл.
Самі комахи не збереглися через «вологі тропічні умови», несприятливі для збереження м’яких тканин. Проте характер гнізд дозволив описати новий тип скам’янілостей — Osnidum almontei. Назва вшановує Хуана Альмонте Мілана, який ідентифікував печеру як важливу палеонтологічну локацію.
«Можливо, ці бджоли належали до сучасного або вже вимерлого виду», — зазначає Віньола Лопес. Відкриття розширює уявлення про екологічну гнучкість комах. Воно демонструє, що навіть дрібні безхребетні використовували нетипові ресурси для виживання в мінливих умовах минулого.